Міттельшпіль

Дев'ять старих машин з облупленою фарбою та іржею в деяких місцях старанно прикритих яскравими розводами чи написами, з двигунами внутрішнього згоряння, бензин для яких було важко дістати в Ап-Тауні, тільки виїхавши за місто можна було знайти ще кілька бензоколонок, куди продовжували постачати бензин, такий шкідливий для затягнутого димом корпоративних фабрик міста і близько восьми мотоциклів під'їхали до головного входу в будівлю МідКорп. Як за сигналом з усіх машин повилазили озброєні хлопці і кинулися у головні двері, стріляючи при цьому по склу першого поверху. Цей акт вандалізму був настільки раптовим, що охорона встигла заблокувати двері, тільки після того, як більша кількість людей опинилась усередині будівлі, залишивши на вулиці лише з десяток хлопців. МідКорп, що не потрапили у фойє головного офісу, кричали, і продовжували стріляти по вікнах, які не були броньовані на відміну від скляних розсувних дверей. Увійшли ж своєю чергою почали палити по андроїдів-охоронцям. Нерівна атака приблизно тридцяти хлопців на чотирьох охоронців закінчилася повним розгромом останніх, і залишила лише кілька незначних кульових поранень в руку або плече для пари учасників опору.
Натовп озброєних хлопців кинувся до дверей ліфтів і поїхав на чотирьох ліфтах головного входу на сорок другий поверх.
Тишу будівлі перервало оглушливе виття охоронних сирен.
***
На парковку головної будівлі МідКорп заїхало десять тачок пошарпаного вигляду і один салатовий спортивний байк нової комплектації, повністю керований комп'ютером, пілоту потрібно було лише утримуватись у напівлежачому положенні на мотоциклі, і задати маршрут на самому початку, а мотоцикл котитиме тебе за призначеним маршрутом, зручна хрень для лінивих багатих мудаків, яким хочеться почуватися крутими. Звідки він тут можна було тільки здогадуватися, навряд чи хлопець, керуючий цим мотоциклом, міг дозволити собі купити такий, але можливо хвиля опору дісталася і дітей корпоративних службовців, які бачать майбутній розвиток міста не в сліпій покорі і споживанні. З тачок вивалилася купа озброєних хлопців, і всі раптом попрямували до входу до будівлі. Розбившись на три входи натовп попрямував до ліфтів, розстрілявши на своєму шляху кількох андроїдів-охоронців, які навіть не встигли дістати зброю. Частина натовпу влетіла в обидва великі ліфти, що піднімали їх на сорок другий поверх, а п'ятнадцять людей, що залишилися, кинулися до сходів будівлі.
Шлях по сходах був нелегким, але кожен з хлопців знаходився під одурманюючим прагненням завершити божевілля Ап-Тауна, встановлене за правління Міда, і звичайно ж під дорфом.
Натовп, що біжить в ажіотажі, не помітив, як слідом за ними до будівлі увійшли троє людей у чорних шкіряних довгих плащах і шоломах такого ж кольору, на яких височіли яскраві ірокези. Кожен із них тримав у руці чорний Uzi. Трійця підійшла до ліфтів, і викликала один із них. Через п'ять хвилин один із ліфтів відчинився, люди у шоломах увійшли до кабіни, і натиснули на кнопку останнього поверху. Ліфт швидко ковзнув угору, супроводжуваний тихим шурхотливим звуком.

***
Хлопці, побачивши охоронців з гарматами, розсипалися в сторони, намагаючись знайти укриття за рогом чи стійкою охорони, але двох із них зачепили кулі. Той, що тримав катану, впав на спину і розтягнувся на підлозі, лезо з брязкотом відкотилося від нього, і зупинилося в парі кроків праворуч. Багряна пляма розтікалася в районі лівого плеча хлопця. Другого, що стояв ліворуч від Доджа, куля вдарила в ногу, але наткнувшись на ножний імплант, нижче коліна, прикритий штанами та черевиками, тільки відскочила. Додж почав стрыляти з мінігана, випускаючи черги до кабіни ліфта. Кулі рикошетили від стіни, потрапляючи до тіла андроїдів. Двох Додж зачепив і вирубив з кінцями, а решта зосередила свій вогонь на ньому. Хлопець знову відстрибнув, а найманець із протезом ноги прикрив його кількома пострілами з пістолета, після яких андроїди впали на підлогу.
Хлопець у синій куртці підійшов до пораненого, допоміг йому підвестися, і глянув на Доджа, і сказав:
- Схоже, що далі тобі доведеться самому впоратися.
- Виводьте його, і везіть до Дока, - відповів Додж, піднімаючи катану, і чіпляючи її до пояса. - Піднімемося ліфтом на перший поверх, ви виходите з будівлі, а я поїду далі.
Усі вчотирьох зайшли в ліфт. Поки вони швидко і безшумно піднімалися, Додж зняв з пояса стрічку патронів і перезарядив нею мініган. Двері відчинилися на першому поверсі, показавши собі порожній охоронний пост серед величезного холу, по краях якого стояли рослини і білі дивани, що поєднуються за кольором із сірими стінами, являючи собою верх мінімалізму. Екрани на всю висоту стіни, що знаходяться за охоронною стійкою і між вікнами, були розстріляні, як і деякі вікна. Сирени тут чулися голосніше, ніж у підвалі. Хлопці вийшли, тягнучи на собі пораненого, непошкоджена рука якого тримала за шию хлопця у синій куртці, а з іншого боку підтримуваного хлопцем у чорному.
- Зустрінемось у Дока, - кивнув їм услід Додж і натиснув на ліфті кнопку верхнього поверху.
Під оглушливе виття протягли пораненого через просторий хол, переступаючи розбите скло, і вибралися на вулицю, через вікно праворуч від заблокованих вхідних дверей.
- Перевір машини, Майлз, - швидко сказав хлопець у синій куртці.
Облікувавши товариша на ватажка, хлопець підбіг до найближчої покинутої машини і смикнув двері. Машина відчинилася, і він помітив ключі в запаленні. Ніхто не думав про своє повернення у куражі подій чи просто не боявся кидати ці старі непотрібні нікому корита. Пораненого парубка поклали на заднє сидіння, а самі сіли попереду. Хлопець у синій куртці завів мотор.
- Ти знаєш куди їхати до Доку, Курсе? – уточнив хлопець у свого ватажка.
- Так, - пролунала відповідь, і машина рушила, несучи подалі від злощасної вежі.