Штаб опору

У центрі міста ти міг забути про своє нікчемне, не обтяжене сенсом життя, адже так багато реклам пропонувало тобі купити що завгодно: тільки ти міг звільнити всіх у світі, занурившись у розраховану на багато користувачів гру, яка надавала ілюзію самореалізації, для цього всього-то потрібно було купити саму гру та унікальний нейрошолом віртуальної реальності, реклама яких виглядала як епічна битва роботів з великими мечами на одному з хмарочосів дочірньої корпорації МідКорп, яка займається цією грою. Наступна жива картинка на величезній будівлі показувала яким крутим ти можеш стати, якщо виглядатимеш як відомий актор Біг Пот, який стояв біля шикарного автомитичного білого Porsche Taycan нового покоління, з покращеним прискоренням і новішим чіпом, що відповідає за маневреність, тільки для цього потрібно було зробити таку ж пластику в одній дуже дорогій клініці, в ній ти міг навіть отримати обличчя як у Пота.
Додж зупинив тачку на одній із платних парковок, де андроїд довго розглядав її, перепитуючи, чому він сам керує машиною. Тепер хлопець стояв посеред великої вулиці, освітленої неоновим світлом вивісок та відблиском реклам. Всюди були відкриті великі ресторани з величезними світлими вікнами, за якими можна було роздивитися шикарно одягнених людей. А між ними траплялися стильні бутики, де можна було купити одяг від вишуканих суконь минулих століть, типу простого шовкового або оксамитового одягу, який раніше вважався елегантним, до модних сьогодні шкіряних байкерських курток, обшитих шипами та силіконових прозорих спідниць, до яких чудово підходять пара важких черевиків або високі ботфорти.
- Ненавиджу цей пафосний райончик, - процідив Додж крізь зуби, натягнув капюшон куртки і побрів вулицею з ресторанами та бутіками. Через кілька будинків він зайшов у підворітню однієї зі стосорокоповерхівок, на першому поверсі якої знаходився найпомпезніший китайський ресторан у місті.
Пройшовши у внутрішній двір будинку, він побачив трьох здоровяків, що стояли біля чорного входу в ресторан. Додж підійшов до них і зняв каптур.
- Здорова, хлопці, - процідив Додж крізь зуби і оглядаючи кожного.
Всі хлопці були приблизно на голову вище за нього, хоча Додж був з розряду досить високих хлопців, майже під два метри на зріст, і більше за нього в плечах. Всі три мали азіатську зовнішність, голені голови з татуюваннями демонічних пичок позаду. Кожен із хлопців був одягнений у шкіряну куртку, яка видавала наявність броньованих пластин між підкладкою та шкірою, та чорні вільні штани, які були заправлені у високі армійські шкіряні черевики. У всіх трьох були жовті очі - імпланти для точності наведення та розпізнавання зовнішності, а також служили жахливим атрибутом цих здоров'яків. На поясі у кожного висіло по два пістолети чорно-золотого забарвлення.

- Гей, Додже, - кивнув йому один з хлопців, і простяг руку, - давненько не заходив до нас.
- Ми вже почали думати, що ти помер на останньому замовлення, - посміхнувся другий.
- Назбирав грошенят, покращив модифікації, трохи прийшов до тями, і за нову роботу. Чув назріває серйозний галас, - відповів Додж, знизуючи простягнуту руку.
- Це точно, озвався третій, але про це тобі розповість Ізаму, спускайся, - він повернувся до дверей, і натиснув кілька кнопок на сенсорній панелі.
Додж увійшов у отвір, який відкрився за дверима, що від'їхали. Для необізнаних хлопці відкривали прохід, що веде на кухню ресторану, але для своїх це був один із великих штабів опору корпоративним посіпакам. Двері зачинилися за Доджем, і ліфт поніс його до підвалу будівлі.
Вся будівля була викуплена Ізаму приблизно п'ять років тому, раніше його сім'ї належав лише ресторан на першому поверсі, який згодом розвивався і перейшов у статус однієї з найдорожчих пам'яток Ап-Тауна. Коли власником став Ізаму – до ресторану вже приходили лише впливові та багаті люди міста. Вони ніколи не боялися говорити тут про свої плани на розвиток корпорації, про виробництво і захоплення влади. Ізаму завжди вважався довіреною особою для цих людей. Він зі своєю азіатською бандою наводив шерех у цьому районі, працюючи на корпоративних співробітників. Але ніхто з них і не здогадувався, що Ізаму, виконуючи всю їхню брудну роботу, вів подвійне життя. Спочатку він мав свій опір, як і всі, хто розкусив безумство Міда, на початку його правління. Тоді всі були просто бандами панків та анархістів, що псували життя його корпорації дрібними набігами на фургони постачання, зламували сервери, крадучи частини інформації чи просто знищуючи файли. Але розосереджені банди швидко знаходили шукачі Міда, а потім він легко влаштовував публічні страти, щоб навести страх на жителів Ап-Тауна, які мали повністю прийняти його владу та підкоритися. Мід завжди казав, що без нього у цього місті не було б розвитку, що він своїм вкладенням і контролем підняв їх із бруду і показав світле майбутнє. Але залишалися ті, хто бачив безумство в його очах, і тотальний контроль, з яким вони мали боротися. Так залишки найсміливіших, умілих та ідейних об'єдналися в одну велику організацію, що противилася контролю, не бажаючи бути пішаками у грі божевільного короля. Так по місту розрослися штаби, які були вже не просто збіговиськом анархістів, а ідейними тренувальними пунктами для всіх, хто бажав іншого розвитку своєму місту. Так почала назрівати війна.
Ліфт зупинився, і Додж запаузив пісню, що грала у його голові. Двері ліфта відчинилися, і явила хлопцеві світлий просторий коридор, пофарбований у сірий колір, на стінах якого висіли пропагандуючі плакати, які закликали не здаватися, не опускати руки, знайти свій шлях і в такому ж дусі волі та непокори. Безліч дверей вели до різних кімнат, що служили приміщеннями під склади зброї, тренувальні зали. Серверна з хакерами знаходилася поверхом нижче, добре охоронялася, мала кілька виходів катакомбами і каналізаціями міста, а шлях туди був тільки сходами наприкінці коридору. Але найголовнішою фішкою всього цього непокори були кімнати в самому будинку для новобранців, і тих, хто тільки приєднався до опору. Багато хлопців, які обрали своєю метою зруйнувати владу корпорації та Міда зокрема, жили та тренувалися тут. Вони тільки розпочинали свій шлях ненависті, і Ізаму надавав їм роботу та житло, вирощуючи армію, у своїй будівлі.