Пролог

Величезний зал освітлювався лише бляклим світлом синіх неонових ламп, що тяглися по всьому периметру стелі. Окрім цих ламп тут не було нічого нового, всі речі ніби з далекого та забутого минулого – величезний дубовий овальний стіл у центрі великої кімнати, а довкола нього різьблені крісла з м'якими подушками, рівно дванадцять. Стіни були завішані щільними темними шторами. Через світло синіх ламп приміщення здавалося холодним і незатишним. А в центрі столу, на одному з крісел, сидів чоловік у темній мантії з каптуром, що закривав усе обличчя. Він сидів, опустивши голову, і склавши перед собою на столі руки. Щось було в його позі загадкове і сповнене важких думок.
Серед щільних портьєр було складно помітити важкі дерев'яні двері зі старовинними золотими ручками, прикрашеними різьбленням. Сині лампи зі своїм світлом не вписувалися в цю атмосферу старовини, але продовжували світити, і здавалося, що вони видають якийсь протяжний шум.
Здавалося, ніби шум ставав все гучнішим і ближчим, і доносився не зверху, а з-за важких дверей. Було відчуття, що там, за величезними дверима, хтось кричить, щось підривають, метушня і метушня, які почали проникати і сюди, розриваючи тишу зали.
- Так, - тихо промовив чоловік сталим, холодним голосом, - рано чи пізно це мало статися.
Ручки дверей раптом різко опустилися і сіпнулися кілька разів, але двері не піддалися. З того боку відпустили ручки, а за секунду пролунала пара пострілів у замок. Замковий механізм вилетів, важко вдарився об підлогу, ще кілька разів підскочив на ньому, розбиваючи дошки на підлозі, і приземлився димлячись, двері тим часом зі скрипом відчинилися, і показали незваних гостей. Це була група з десяти чоловік, всі зі зброєю, у важких черевиках та військовій формі. У коридорі було більше світла, яке відбивалося в когось від сталевого імпланта замість руки, у когось на нозі, а в одного й зовсім була сталева частина черепа. Всі були в дивних татуюваннях, що світилися, з суворими виразами на обличчях. А найпершою стояла білява дівчина. У сталевому китиці вона стискала малиновий і модифікований АК-47, яким, мабуть, і прострелила замок. Її обличчя відбивало ненависть та перемогу.
- Вандали, - вимовив чоловік у каптурі, і його слова відбилися від усіх стін і різали слух дівчині. Його голос був уже іншим.
- Все скінчено, Мід. - Сказала вона.
- Із замком на моїх дверях так точно, - посміхнувся чоловік, підводячись. З його голови впав каптур і у світлі синіх ламп відкрилося молоде приємне обличчя, яке скувала усмішка. – Давно не бачились, люба.
Чоловік почав повільно підходити до дверей.
- Я так довго чекав нашої зустрічі, збудував усе навколо заради тебе, а ти ховалась від мене по стічних трубах, плела інтриги в канавах цього міста, нашого міста.
- Ти збудував усе заради себе, ти завжди все робив заради себе! - Вигукнула дівчина і направила на нього автомат.
- Тихіше, люба, скоро все буде скінчено, ти нарешті зрозумієш, як сильно я люблю тебе, і на що я готовий заради нас, - прошепотів він одними губами, натикаючись грудьми на приціл її автомата.
Раптом усі лампи в кімнаті замерехтіли, здалеку пронизливий шум, і всі, крім Міда, впустили зброю, і закрили вуха руками, згинаючись на підлозі.
Через пару хвилин дзвін у вухах хлопця з металевою пластиною в голові припинився, і він зміг розплющити очі. Навколо всі члени групи повільно піднімалися, але дехто все ще стискав голову руками, прикриваючи вуха. Хлопець повільно підвівся на ліктях, і побачив лише порожню залу. Ні дівчини, ні чоловіка у плащі тут більше не було.
- Швидше змотуємось, зараз тут будуть охоронці! - крикнув він, підводячись на ноги.
***
Озброєні хлопці бігли коридорами величезної вежі голови корпорації, намагаючись встигнути обігнати звук сирен, що розносився довкола. Стріляючи в андроїдів-охоронців, які траплялися їм на шляху, група досягла підвалу вежі, звідки всі вони пірнули в каналізаційний люк, залишивши біля проходу вибухівку.
За кілька секунд бунтарі почули вибух за ними, який відрізав їх від погоні. Вони продовжили рухатися стоками, кожен усвідомлюючи провал операції, до якої вони готувалися весь останній рік...