Увечері Білоручка застелила постіль і лягла спати. Вранці її розбудило сонце, заглядаючи у віконце.
Дівчина хутко підвелася і заходилася ставити посуд для їди на стіл. Та згадавши, що у неї не залишилося нічого їстівного, вона гірко заплакала.
- Чого ти плачеш, Білоручко? - спитала її миша.
- У мене нема, що поїсти, - сумно відповіла дівчина.
- Не сумуй. Я принесу тобі зернят, - сказавши це, миша зникла в нірці, а потім хутко вернулась звідти із зернятами.
Білоручка дуже зраділа і подякувала миші. Вона взяла зернята, змолола їх у жорні, потім замісила тісто із муки й наробила багато пиріжків.
- Ой! - вигукнула дівчина. - Та ж нема, чим піч затопити й на чому пиріжки напекти!
Відредаговано: 20.08.2024