Одного чудового ранку у ліс завітала дівчина. Вона була сирота і мандрувала від села до села у пошуках притулку. Дівчина просилася у найми, та щоразу її проганяли.
- Я буду робити усе, що скажете, - говорила вона, благаючи їх залишити її у себе. Та люди сміялися з неї, промовляючи:
- Ти, мабуть, і постіль не зможеш застелити. Поглянь-но лише на свої білі й тендітні руки! Такі ні до чого не придатні.
З часом усі її почали звати Білоручкою і вона звикнула до цього ймення.
- Тобі треба бути принцесою і жити в замку, - глузливо сказали їй хлопці, сміючись над нею.
Відредаговано: 20.08.2024