Жабик опинився у широкому полі, навколо були одні трави, а зверху пекло сонце. Жабеня ішло, все ішло. Воно так втомилося і їсти йому хотілось, що не було більше сили іти.
Та на горизонті з'явилися дерева і Жабик поспішив туди. Він опинився у великому лісі. Все навколо було таким великим і незнайомим, що Жабику стало страшно, але він повинен був іти далі.
Тільки він рушив, як з-за куща почувся голос.
- Допоможіть! - вчувалося звідти.
Відредаговано: 20.08.2024