Принц із хатинки

У темному-темному лісі стояла маленька хатинка. Вона була така стара, що від сильного подуву вітру могла розвалитися. Однак чотири дуби навколо хатинки оберігали її від руйнування.

Багато подорожніх заходило в ці місця і ночувало в хатинці. Проте кожного разу ніхто з них і не подумав прибрати у ній, навпаки ще більше засмічували її.

Одного чудового ранку у ліс завітала дівчина. Вона була сирота і мандрувала від села до села у пошуках притулку. Дівчина просилася у найми, та щоразу її проганяли.

- Я буду робити усе, що скажете, - говорила вона, благаючи їх залишити у себе. Та люди сміялися з неї, промовляючи:

- Ти, мабуть, і постіль не зможеш застелити. Поглянь-но лише на свої білі і тендітні руки! Такі ні до чого не придатні.

З часом усі її почали звати Білоручкою і вона звикнула до цього ймення.

- Тобі треба бути принцесою і жити в замку, - глузливо сказали їй дівчата, сміючись над нею.

Білоручка засмутилася і вирішила піти геть від людей до дрімучого лісу. Вона гадала, що там її роздеруть дикі звірі. Проте, блукаючи між деревами, дівчина зустрічала тільки добрих тварин. Сирота з ними привітно віталася, усміхаючись кожному. Звірі побачили добре серце дівчини і вирішили їй допомогти. Вони послали до неї троє лисенят, котрі провели Білоручку до покинутої хатинки.

Дівчина дуже зраділа і відразу ж зайшла туди, спершу подякувавши лисенятам. Як вона здивувалася, побачивши там стільки бруду і різного сміття! Білоручка закотила рукави і заходилася прибирати у хатинці. Вона позбирала брудний посуд зі столу, викрутила води із криниці і помила тарілки, виделки, ложки і склянки. Зробивши із гілок віника, вона позамітала долівку.

Білоручка весело співала пісеньку, протираючи віконце від пилу і бруду.

- Тепер можна і відпочити, - радісно сказала дівчина.

Та глянувши на постіль, вона взялася руками за голову, сумно нею хитаючи. Білоручка зняла з ліжка брудні покривала і наволочки, замочивши їх у воді. Потім вона витріпала подушки і поставила їх провітритися на лаві. Виправши покривало і наволочки, дівчина повісила їх сушитися на сонці.

- Ох, як я стомилася! - промовила Білоручка, сідаючи на порозі. — Проте хатинка тепер чистіша і затишніша.

Дівчина витягла з хусточки скибку чорного, сухого хліба і стала їсти. Раптом вона почула писк. Біля ніг Білоручки побачила біленьку і маленьку мишу.

- Ти, мабуть, голодна, Мишко? - запитала вона.

- Так, Білоручко, - пропищала миша. Дівчина відламала кусочок хліба і дала мишці.

- Спасибі тобі. У тебе добре серце, дівчинко, - подякувала миша і шмигнула в свою нірку.

Увечері Білоручка застелила постіль і лягла спати.

Вранці її розбудило сонце, заглядаючи у віконце. Дівчина хутко підвелася і заходилася ставити посуд для їди на стіл. Та згадавши, що у неї не залишилося нічого їстівного, вона гірко заплакала.

- Чого ти плачеш, Білоручко? - спитала її миша.

- У мене нема, що поїсти, - сумно відповіла дівчина.

Не сумуй. Я принесу тобі зернят, - сказавши це, миша зникла в нірці, а потім хутко вернулась звідти із зернятами.

Білоручка дуже зраділа і подякувала миші. Вона взяла зернята, змолола їх у жорні, потім замісила тісто із муки і наробила багато пиріжків.

- Ой! - вигукнула дівчина. - Та ж нема, чим піч затопити і на чому пиріжки напекти!

Білоручка вийшла з хати і пішла збирати хмиз. Назбиравши багато сухого гілля, вона вернулася до своєї домівки. Однак як вона здивувалася, побачивши на місці старої хатки прекрасний замок!

- Я, мабуть, заблукала, - сказала дівчина.

- Ні, ти не заблукала, - почула вона лагідний голос.

Із замку вийшов прекрасний принц із білосніжним волоссям.

- Впізнаєш мене? - запитав принц.

- Ні.

- Я та маленька мишка, котрій ти не пошкодувала хліба.

Колись давно стара відьма наклала на принца закляття і перетворила його на мишу, а його замок - в стару хатинку. І тільки добре, щире серце, і трудолюбиві руки змогли би зруйнувати страшні чари відьми.

- Твоя доброта і працелюбність врятували мене, - сказав принц. - Будь тепер моєю дружиною, Білоручко, запропонував він дівчині.

Білоручка погодилась і вони стали жити в замку разом. Так добре серце і білі, тендітні, проте трудолюбиві руки зробили Білоручку принцесою і зняли страшне закляття з принца!