Пролог – Так почалась історія братів

Однієї жахливої ночі троє братів — Звіробій, Явір та Грім — втратили батьків. Повний місяць завис над селищем, коли до їхньої оселі прийшли розлючені люди зі смолоскипами й зброєю. Полум’я тремтіло в темряві, а крики заглушали ніч. Щоб уникнути загибелі, хлопцям довелося тікати. Вони втекли з рідного дому, залишивши позаду лише згарище й холодні тіні, що нагадували про втрату. Ліс прийняв їх. У його глибині брати знайшли прихисток серед коріння й гілля, які змикалися над їхніми головами, мов крила.

Минали роки. Хлопчики дорослішали, змужніли, та все одно не наважувалися залишити ліс. Він став їхнім єдиним домом і оберегом, але водночас — в’язницею, де таїлася давня таємниця їхнього роду. Адже разом із батьками вони втратили й відповідь на прокляття, що спадало на них темною печаттю.

Щойно кожному минув тринадцятий рік, як щомісяця в повню брати корчилися від болю. Їхні людські тіла ламалися й розривалися, кістки тріщали, м’язи горіли, а крізь шкіру проривалася темна шерсть. Пальці стискалися в лапи, з яких виростали пазурі. Тоді вони ставали не людьми, а ведмедями, приреченими блукати глибинами нічного лісу.

І ніхто з них не знав, чи можна зняти це прокляття, чи, може, воно буде тягнутися за їхнім родом до кінця часів.

Старший брат Звіробій відкрив свій хист у полюванні й став найкращим слідопитом серед братів. Саме йому доручили приносити здобич у дім, і тому в їхньому будиночку, що в самому серці лісу, завжди пахло свіжозвареною юшкою чи запашним м’ясом на вогнищі.

Середній брат Явір мав міцну, кремезну статуру, тож йому віддали обов’язок заготовляти дрова та колоди, аби в лісовій хатині завжди було тепло й затишно.

А от молодший брат, Грім, свого справжнього хисту так і не віднайшов. Але в нього була своя таємниця. Час від часу в його руках з’являлися книги, та ніхто не знав, звідки вони беруться. Насправді ж він потай цупив їх із сусідніх селищ.

Ще з часів, коли хлопчик лишень ставав чоловіком пристрасть до читання вела його далі, і змушувала таємно від братів покидати ліс, і тому, поки місяць ще молодий, Грім нишком вирушав у нічні мандрівки. Він прокрадався в села й шукав книги, яких ще не читав. Одного разу його ледь не спіймали, коли він заснув із книгою в руках в одному із будинків. Відтоді хлопець почав брати книги з собою, щоб пізніше повернути.

Брати, може, й бачили ті книги, та вдавали, що не помічають, адже ніхто з них не хотів підіймати розмову про минуле й про людей, яких вони так завзято уникали.