Битва проти злої королеви магії

 Страшила що знищить усе королівство.                       Знову королю довелося вирішувати що робити в цьому випадку, та врешті решт вирішив видати такий указ" Хто переможе королеву магії тот візьме найменшу його доньку заміж та отримає частку царства"                                                                       Багато хто визвався добровольцем піти проти цієї злої королеви. Та їм не суждено було випробувати своєї долі. Так як в цей раз знову раніше їх пішов розбиратися з нею цей парубок.         А королева магії осіла на горі на  галявині  бо там був простір для її магії.                                                       Ось прийшов на галявину та гукає:                                  — Пішли битися - своїм голосом говорить.                   — Пішли — сказала королева магії. Та вона була дуже шокована що її викликав хлопець з дуже співучим голосом; вона знає що ніхто не знає хто може її перемогти. Та ніби цей хлопець не схожий на того.                                                                                     Хоча вона була дуже шокована то но все таки пішла з ним боротися, бо вона жадала влади та була жорстокою дуже.                                                           Воювали з ним цілий день, але на при кінці дня її все ж таки перемогли та вбили.                                       Перемігши її він взяв в торбинку її ліве око. Та змився з того місця ніби його й не було, повернувшись до своєї роботи ніби нікуди й не ходив.                

Прискакує туди перший лицар з усіх бачить, що вже вбили відьму. І вирішив приписати це собі. Коли вже прибули інші, то сказав їм що це він вбив цю відьму. Так і сказали королю. Та король повірив в слова та на радощах хотів вже віддавати свою найменшу дочку за цього лицаря, але найменша його дочка проявила претензію:                                       — По перше пусть покаже око відьми ; По друге нехай зніме з нас кулони чарівні, а по третє, якщо він подолав змія то нехай покаже його  язик 👅.       Коли покаже тоді й вийду за нього— вот так відповіла йому принцеса .    

Та той лише очі до землі опустив не було йому що показувати та й стидно було в очі принцесі дивитися. Зняти кулон він не зміг, а язика змія він не мав та око відьми також. 

За таку витівку король його понизив з лицаря до простого робітника який доглядає за свинями.            Король зацікавився, та цікаво стало хто ж все ж таки виявився тим хто зло усе здолав. З приводу цього видав указ: "Хто зніме з принцеси найстаршої за того вона вийде заміж"                              Саме зараз купецький син вирішив  перевтілитись та показати який він є на справді, але знімати поки шапку та говорити своїм голосом він не збирається.                                                                  А тим часом принцеса сіла на вершечок замка біля віконця, вона повинна тому хто зніме з неї кулон, дати платочек вишитий хрестиком зеленим.   Багато хто з людей та з лицарей пробували зняти з неї чарівний кулон та жоден з них не зміг.                  Раптом як здійметься сильний вітер. Та принесе до принцеси вершника в золотих блискучих обладунках. Він промовив своїм голосом тихо  щось та зніме з неї цей кулон. Вона йому й вручила свій платочик. Та цей вершник так же таємниче зник. І ніхто його не бачив.                               Король це бачив та хотів запросити його до себе в замок. Та той таємниче зник.                                                Наступного дня Король знову видав указ " Хто з середньої доньки зніме кулон за того й видасть її заміж". Почувши це він знову таємниче з'явився на площадці до принцеси в сірих блискучих обладунках. І зняв з неї кулон, вона віддала йому кулон вишитими синіми нитками. А той знову  взяв та сховав його, та знову зник. Королю знову не вдалося запросити його до себе в 🏰 🏰🏰 замок.              Та коли третього дня король видав указ "Хто зніме з найменшої принцеси зніме кулон, за того він її заміж видасть". На цей раз він вирішив ні на кого не передіватися а бути самим собою, який він є на справді. Знявши з себе маску і шапку пішов до принцеси.                                                                                      Коли він кріз усіх пройшов до принцеси, то всі були здивовані побачивши тут капітана "радуга", а саме головне без шапки, бо волосся в нього райдужне, як і брови і борода яку він стреже. Він привітався з усіма своїм голосом і зняв з принцеси кулон та дала йому особливий платок вишитий сльозами та сміхом, отримати такий платок було особливою гордість для усіх.                                                          Він показав принцесі та Королю усі три платка та свої трофеї отриманні в бою.                              І король віддав полцарства йому та найменшу доньку такой йому віддав. 

Правив він справедливо і був вірним своєму народові.                                                                                           Відтоді ніколи не було біди як в його так і в іншому царстві. 

        Жили воно довго та щасливо.