Час починати!

– Біллі, що за дурні жарти? – його і так скрипучий голос став зовсім тонкий.

– Що трапилось? Який землетрус? – запитав помічник. заходячи в хижину.

– Обійди халабуду. Тільки що хтось сказав, що «Вони встигли». Знайди того хто сказав і виясни хто встиг і куди.

– Це слоник. – Озвався Рокс. Він стояв у дверях та заряджав гвинтівку. – Цю почвару потрібно пристрелити. Інакше щось трапиться погане.

– Не верзи дурниць. Через годину за ним приїдуть, і відвалять таку суму що тобі, бовдуре, сотої частини вистачить, щоб жити безбідно.

– Ви не розумієте, це слоненя йшло в компанії з левом біля бійні. А коли я його застукав коло села,  то з ним було ще одне слоненя, лев та дівчинка. І я готовий голову покласти, що вони говорили між собою.

– Рокс, ми тобі що, останні мізки відбили? – зі співчуттям запитав Біллі.

Гвинтівка в руках браконьєра почала тремтіти від люті, що його не хочуть почути.

– Це ви думати розучились. Чи ви забули, як нас оточив прайд левиць, які до цього тікали від автівок. Вони не просто оточили нас, а злагоджено атакували. Це все цей виродок. Він щось зробив зі звірами. Вони змінились.

– Що це за гул? І земля тремтить, тут що бувають землетруси? – перебив Біллі.

– Ні – це тупіт копит! – перейшов на вереск Рокс. Але гвинтівку опустив  – Ви ще тупіші ніж я думав.  Не хочете мене слухати, значить розбирайтесь самі.

З цими словами Рокс викинув гвинтівку, розвернувся та пішов геть.

– Правильно, Роксе,  йди відпочинь. – крикнув навздогін Бос. Біллі, а цьому, з фіолетовим хоботом, ще раз дати транквілізатор. Про всяк випадок. – нарешті розпорядився бос.

Туп-Тупові стало не до жартів.  Якщо його знову присплять, то все закінчиться дуже погано. Савана буде знищена значно швидше, ніж усі думали. Звірі підбіжать з хвилини на хвилину. Потрібно було потягнути час. Туп-туп знав, що іншого шансу втілити план не буде, як і іншого плану. Бо його просто нікому буде виконувати.

Він кинувся до дверей. Дорогою він зачепив хоботом під коліно Біллі і той впав. Рокс, який вже, трохи відійшов не встиг зреагувати і також був збитий слоником.

– Вибач – сказав до нього Туп-туп, перестрибуючи. Рокс люто заверещав.

– Не дайте йому втекти. – розпоряджався бос – Хутко до воріт. Клич усіх, але пам’ятайте, потвора нам потрібна живою.

Він не придумав нічого кращого аніж бігти на середину майдану селища. Тим часом гул наближався і земля тремтіла так, що аж зі стріх почала сипатись солома, а зі стін відпадали шматки глини. Односельчани Нанді хто був в хатах перелякано роззирались, а ті, хто були на дворі та займались домашніми справами, швидко бігли на середину майдану. Туп-туп побачив, ще чоловік вісім і темношкірих і світлих людей, які були одягнені як браконьєри. Можливо навіть більше. Він на жаль не запам’ятав, скільки їх було в автівках коли його зловили. Але Нанді казала, що всього в селищі було двадцять браконьєрів.   

Але для задуму Туп-тупа це не мало ніякого значення. По середині майдану слоник вибіг на невеликий круглу площу відділену від решти простору глиняним бордюром. В протилежному кінці майданчику стояв високий стовп. Нанді казала, що раніше його використовували для покарань та жертвоприношень. Зараз же під тим стовпом стояло крісло, на якому під час свят та делегацій сидів вождь. Туп-туп здогадався, що зараз люди чекали доки той вийде та щось скаже. Вони були сильно налякані. 

Від хижини, де його тримали, біг ватажок браконьєрів. Він кричав селянам розходитись по домівках, бо він тут головний, і якщо вони не підуть, то селянам буде непереливки. По дорозі його перестрів ще не знайомий Туп-тупові браконьєр. 

Він з заїканням  намагався щось розповісти босу. Але той нічого не розумів. 

Туп-туп чув лише обривки фраз. 

– Там. Саванна, вся саванна. йдуть … зітруть усе на своєму шляху. Безліч звірів. 

– Що ти верзеш, лови йди слоненя, поки не втекло. – Бос присмачив свої слова знатним копняком, але браконьєру було байдуже. Він, переляканий, показував на дерев’яну стіну. Туп-туп побачив, як Бос зупинився, заплющив очі і почав робити  дихальну вправу. Три довгих вдихи поєднав з короткими видихами. 

Туп-туп з полегшенням видихнув, бо Бос і решта браконьєрів полізли на частокіл. А це означало, що його поки ніхто не приспить. Принаймні він не бачив ні у кого гвинтівки для дротиків. 

Залишилось зовсім трохи. 

Тим часом дрібні камінчики довкола Туп-тупа почали підстрибувати, і з землі підіймалась курява. Гуркіт стояв неймовірний. Спершу він чув його лише з одного боку, потім з відусіль довкола селища. І раптом все стихло. 

Браконьєри злізли зі стіни і метушились тягнучи зброю. 

– Скільки в нас боєприпасів? – Запитав бос. – Не вистачить навіть на 10 частину тих що довкола.  

– Десята частина так десята частина. – Задумливо протягнув маленький чоловічок. Це буде найкрутіше полювання. Його очі загорілись нездоровими вогниками, і вперлись прямо у Туп-тупа. – На нього витратити останню кулю. Якщо тварини не втечуть. 

– Час починати сказав – Туп-туп сам собі. 

Він підняв хобота фіолетового хобота та голосно засурмив.