Юна Зубна Фея

Жила-була молода й дуже амбітна зубна фея на ім'я Вікторія. Вона щоправда щойно закінчила Школу Фей та пройшла спецпідготовку, хоч і з цілком посереднім балом. Але Вікторія не засмучувалася. Що там складного в тій роботі? Забрати зуб з-під подушки — простіше простого!
А в цей час у Центральному офісі фей панувала звична метушня. На величезному головному екрані світилася карта світу, де щомиті спалахували яскраві цятки. Кожна цятка — це малюк, у якого випав перший чи черговий зуб. За кожним регіоном була закріплена своя досвідчена фея, яка миттєво вилітала на виклик.
Перестановки в офісі траплялися вкрай рідко. Але сьогодні був саме такий день! Поважна й незамінна фея Ярина несподівано вирішила піти на заслужений відпочинок. Це був шанс для новачків. Так Вікторія отримала свій перший робочий сектор і новенький персональний планшет.
Не встигла вона налаштувати крильця, як екран планшета замиготів червоним:
> **УВАГА! Перший виклик. Сектор 4, вул. Квіткова, ліжечко біля вікна.**
> 
«Мій перший зубик!» — зраділа Вікторія і стрімголов кинулася у вікно, залишаючи за собою шлейф із чарівного пилку.
                    Нічна пригода під подушкою
Прилетівши за адресою, Вікторія тихенько прослизнула крізь прочинену кватирку. У кімнаті панувала тиша. На ліжечку солодко спала маленька дівчинка, міцно обіймаючи плюшевого ведмедика.
Вікторія, затамувавши подих, опустилася на край ліжка і почала пробиратися під велику, м'яку подушку. Намацати зубик виявилося не так уже й складно, але який же він був важкий для крихітної феї! Вікторія вхопилася за нього обома руками, вперлася ніжками і з величезними зусиллями витягла його назовні.
І саме в цей момент дівчинка повернулася на інший бік. Ковдра зсунулася, і маленька дитяча долонька важко опустилася прямо на Вікторію, накривши її, наче куполом!
Від несподіванки й переляку в бідної юної феї в очах потемніло. Сердечко калатало, як шалене, повітря забракло, і Вікторія... просто знепритомніла від страху.
Прокинулася Вікторія від того, що крізь щілини між пальцями дівчинки почало пробиватися перше ранкове сонце. Дівчинка трохи поворухнулася, звільнивши полонянку.
Вікторія підхопилася на ноги. Голова паморочилася, думки плуталися. Оскільки вона пролежала без тями кілька годин, їй здалося, що все, що сталося під подушкою, — це був просто страшний нічний сон.
«Ох, ну й кошмари снилися в першу робочу ніч!» — подумала вона, обтрушуючи сукню.
Пам'ятаючи головне правило Школи Фей — *«Дитина вранці має знайти подарунок»*, Вікторія швиденько дістала з торбинки блискучу срібну монетку, поклала її під край подушки і, задоволена собою, вилетіла в прохолодне ранкове повітря. Вона навіть не підозрювала, що її перша місія повністю провалена.
Надвечір стомлена, але горда Вікторія прилетіла до Головного Сховища Зубів, де фей зустрічав суворий Головний Обліковець із великою амбарною книгою. Феї одна за одною підходили, висипали у кришталеві вази білосніжні зубки і отримували відмітки про виконання плану.
Черга дійшла до Вікторії.
— Ну що, юна леді, як пройшов перший виліт? — усміхнувся Обліковець. — Давай твій трофей.
Вікторія впевнено запустила руку в чарівну сумочку на поясі... але там було пусто. Вона пошарила в кишенях, перевірила за пазухою, витрусила сумку догори дном — нічого! Тільки кілька крупинок золотого пилу впали на стіл.
Зубика не було. Він так і залишився лежати під подушкою дівчинки разом із монеткою, бо перелякана фея просто забула його підняти, коли тікала.
Вікторія почервоніла до кінчиків своїх гострих вушок. Здавати не було що. Робота не зроблена, а попереду на неї чекала дуууже серйозна розмова з керівництвом... Але це вже була історія для наступної ночі, яка мала навчити юну фею, що легких завдань у чарівному світі не буває.
Такого розносу Вікторія не чекала, це було справжнє "ЧП" у світі фей. До Вікторії приставили наставницю Яніну. Тож наступного разу вони пішли на роботу разом. Яніна була самовпевнена зануда з купою правил.

​Отож, як лише наступила ніч, вони вирушили вже за знайомою адресою. Дівчинка міцно спала. Вікторія думала, що їй допоможе Яніна, але вона лише слідкувала. Ледь Вікторія витягла зуб і помістила його в зачаровану сумку, вона хотіла вирушити, проте Яніна нагадала, що просто так зуб забирати не можна...

​— Безповоротне вилучення без компенсації? Серйозно? — Яніна склала руки на грудях і скептично підняла брову. — Ти взагалі розгортала Кодекс Зубних Фей, Вікторіє? Правило номер тридцять два: «Кожен заліковий об'єкт макродентальної структури має бути обміняний на еквівалентну цінність у момент вилучення». Де подарунок для дитини?

​Вікторія лякливо застигла на місці, міцно притискаючи до себе сумку з першим здобутим трофеєм. Від суворого шепоту наставниці її крильця мимоволі здригнулися.

​— Ой... точно, монетки! — дівчина гарячково занишпорила вільною рукою по кишенях своєї сукні. — Я зовсім забула через цей стрес...

​— «Забула» — це улюблене слово невдах, — сухо відрізала Яніна, відтісняючи Вікторію плечем від дитячого ліжечка. — Дивись і вчись. Спершу — підготовка простору.

​Наставниця дістала з-за пояса витончену срібну паличку й плавно змахнула нею в повітрі. Кілька іскристих крупинок рожевого пилу беззвучно опустилися на подушку спалої дівчинки. Малеча лише солодше засапала, сильніше притискаючи до себе плюшевого ведмедика.

​— Тепер — делікатний обмін, — продовжувала повчати Яніна, витягуючи з торбинки блискучу срібну монетку. — Використовуємо закляття локального підняття ваги.

​Вона ледь помітно ворухнула пальцями, і край м'якої подушки плавно підвівся в повітря рівно на два сантиметри. Яніна філігранно, наче хірург, підсунула монетку на місце колишнього зуба й плавно повернула подушку в початкове положення. Жоден складочок на простирадлі не поворухнувся.

​— Ось це — професіоналізм, — задоволено підсумувала наставниця, ховаючи паличку. — А тепер швидко до вікна, поки чари сну не розвіялися.