Солодких снів, кошеня

Мурчик і зірочка

Мурчик лежав на підвіконні й дивився на небо. Одна зірочка підморгнула йому:
— Хочеш погратися в сон?
— А що це?
— Це коли заплющуєш оченята — і мандруєш у сни!
Мурчик засміявся, згорнувся клубочком… і вже летів на хмаринці між зірочками.

Пухлик і ковдра

Кошеня Пухлик загубив свою улюблену ковдру. Він заглянув під ліжечко — нема. У кошик — нема. І тут… вона висіла на спинці стільця!
— Ковдро моя, не тікай! Без тебе сни не приходять! — муркнув Пухлик і загорнувся в неї, як у хмаринку.

Кнопка й тихий дощик

Маленька киця Кнопка слухала дощик.
— Ти співаєш мені колискову? — спитала вона.
— Так, — відповів дощик. — Я тихенько-тихенько муркочу, щоб ти заснула.
Кнопка заплющила очі й заснула під дощову пісеньку.

Хвостик на подушці

У котика Хвостика був улюблений ритуал: він клав свій хвіст на подушку, потім лапки, а потім… мордочку.
— Так зручно, — муркотів він. — Ідеально для сну.
І сончик завжди приходив саме тоді.

Сни в коробці

Маленький сірий кіт Барсик жив у коробці. Але щоночі вона перетворювалася на човен, ракету або замок.
— У коробці живуть сни, — шепотів Барсик. — І вони приходять до мене першими.

Мишка з шоколадного сну

Кошеня Сніжинка побачила у сні мишку… шоколадну! Вони разом каталися на маршмелоу, стрибали по хмаринках і сміялись.
— Я люблю свої сни, — муркотіла Сніжинка. — Там завжди солодко.

Киця Соня і чарівна пір’їнка

Киця Соня знайшла пір’їнку. Вона лоскотала нею лапки, носик і… повіки.
— Пір’їнко, ти чарівна! — зітхнула Соня.
І заснула так солодко, наче хтось гладив її увесь сон.

Мур-чай для сну

Мама-кішка варила чай із ромашки:
— Це мур-чай. Він дарує солодкі сни.
Малята попили тепленький чай, пригорнулись одне до одного — і почали муркотіти уві сні.

Лапка-обіймашка

Маленький котик Капелюшик мав особливу лапку — вона вміла обіймати. Щоночі він обіймав нею подушку, ковдрочку, ведмедика.
— Тепер усім тепло, — казав він, і всі засинали з посмішкою.

Засинайка з хмаринки

До кошеняти прийшла хмаринка. Вона була м’якенька-м’якенька.
— Хочеш, я стану тобі ковдрою? — спитала вона.
— Так! — зрадів котик.
І хмаринка обійняла його, накрила, заспівала свою пухнасту пісеньку.