1. У котика був хвостик — теплий, мов шарфик.
Він загортав у нього лапки, вушка і сни.
Сни муркотіли:
— Ми тут, ми поряд, ми твої.
2. Киця Міла почула, як вітер шепоче:
— Спи, маленька. Я розчешу твоє вушко вітром.
3. Котик Бублик торкнувся носиком пелюстки.
Пелюстка сказала:
— У тебе найм’якіший носик у всьому саду!
І від щастя носик почервонів... і сховався під лапку.
4. Лапка котика зробила крок…
А потім ще один…
І ще…
А потім лягла — просто в сон.
5. Ковдрочка спитала:
— А кого мені сьогодні вкривати?
— Мене! — писнув кошенятко.
І ковдрочка обійняла його так м’яко, що всі сни прийшли в обіймах.
6. Пір’їнка летіла й торкнулася котячої щічки.
— Ти пухнастіша за мене, — шепнула вона.
— А ти — найніжніша, — відказав котик.
І обоє стали сном одне для одного.
7. Котик муркотів.
Мур лунав тихо, тепло, глибоко.
І цей мур був піснею. Піснею сну.
8. Сніжинка впала на лапку.
— Я холодна, але я прийшла тільки поцілувати тебе.
— Дякую, сніжинко, я запам’ятаю тебе в сні.
9. Кошенятко обійняло свою іграшку.
І іграшка обійняла у відповідь.
Ніхто не бачив, але сон бачив усе.
10. Коли всі заснули, сон підійшов до кошеняти і прошепотів:
— Я вже тут. Я з тобою. Спи, муркотик.