ЕПІЛОГ.

З пам'ятних подій минуло понад три місяці. Заспокоїлося все в Заповідному лісі, до своєї природної норми прийшло. Господиня його щаслива і ліс Заповідний радіє, галасує.

Ніхто особливою долею Огнєви не цікавився. Олена Кощіївна лише один раз запитала, чи не може такого в майбутньому статися, що ця тварюка вогняна, вихід звідти знайде. А який ти вихід знайдеш, коли частиною озера став, розчинившись у ньому? Огнева хотіла нескінченної влади і мати змогу вище за інших стати. Ось вона її й одержала, тепер все знає. Майбутнє, минуле, сьогодення, вважай, всесильною стала, та тільки байдуже їй тепер усе це, інший стан, інша межа існування. Більше цих тем ніхто не торкався.

Мати Фініста змогла дорогу з непритомності знайти. Спочатку, як і говорила Ядвіга, жінці було важко акліматизуватися до того, що повз неї стільки років пролетіли, але поступово вона прийшла до тями і змирилася. З Фіністом вони часто бачаться, матері надолужити втрачений час хочеться, а ще вона знайшла в собі сили поговорити зі своїм чоловіком. Шлях їхнього примирення був складний, але пробачити старі образи і зрозуміти один одного в них вийшло. Вирішивши почати з чистого аркуша, ось зараз батьки Фініста подумували про ще одну дитину. Князю воронів дуже хотілося, щоб це була донька, як дві краплі води схожа на його улюблену Ладу. Фініст теж зміг вибачити батька, поспілкувавшись із ним більш тісно. Точніше він не пробачив його, а вважав за краще жити майбутнім, не акцентуючи своєї уваги на минулому, тим більше, частково він був вдячний провидінню за зустріч з Ядвігою.

Полоз із Оленою тепер більше часу проводять разом, він її вчить відчувати золоті жили. Після того випадку з Ялинкою, над дівчинкою суворіший контроль став, за нею невідлучно слідує не одна змія, а дві, на допомогу Фраї ще одного величезного змія поставили. Ялинка обурюється, але терпить, усвідомлюючи свою провину. Не стала б вона тоді наздоганяти вогняну змійку, сприйми серйозніше  слова дорослих, не пережила б стільки страшних подій у своєму житті.

Кощій свій замок відремонтував і Морівну з сином додому забрав, Мар'я встигла за цей час дуже округлитися. Кіш хоч над дружиною трясеться, та тільки пам'ятає настанови своєї сестри, палицю не перегинає. Тепер Морівна має свою особисту розвагу з десяти охоронців, яких вона дресирує, намагаючись зробити з них справжніх воїнів.

Ланселот закохався у царівну Сніжану. Усвідомив лицар це лише, коли її у нього з підносу викрали. Зараз у них міцна та дружна сім'я.

Царевич Іван із Кікіморою, дитинку чекають. Зміг Іван оцінити здібності нестандартні дружини своєї, та й виглядала вона зараз красивішою, ніж його колишні фаворитки.

Рибка Золота хату біля моря-океана збудувала, тепер там разом із Фетькою своїм живе, характер у неї на краще змінюватися почав.

Антип теж за розум взявся, хоча не знайшлася ще та русалка, яка його втихомирить, ні, ні, а часом з фінгалом під оком ходить, але з Солов'єм дружбу більше не водить.

У царя Берендея гайок невеликий березовий з'явився, так там молода лешачка оселилася і почала помічати Ядвіга, що лісовик її, все частіше в той бік заглядатися став.

Горинич зміг, нарешті, з Варварою  порозумітися, знайти спільну мову. Але тут Берендей допоміг, він дружину свою в їжакові рукавиці взяв, і та перестала на свою дочку погано впливати.

У Тугаріна теж тиша та гладь.

А ось у боліт, там, де озеро з кришталевою водою перебуває періодично крики чути. Це між собою Мерлін з дівою Озерною сваряться. Часто лаються, але також часто миряться.

Тритон став більше цікавитися, що на островах відбувається, які в його море-океані знаходяться, мало що там діється. Морський цар має бути в курсі.

Моргану з Артуром корони та статусу позбавили, вони вчаться звичайним життям жити. Лицарі круглого столу хто куди розійшлися. Є у Артура шанс знову стати королем. Щойно зможе він витягти меч, який Фініст у камінь запаяв, спробуй витягни його звідти, коли залізо з кам'яною породою перемішалося. Ось витягне, так і повернуть йому трон, а поки там намісник від Тритона сидить, за порядком стежить.

Загалом, тиша і спокій у Заповідному лісі, зайвий раз сюди ніхто не заходить, тільки якщо справді лихо серйозне станеться. Раніше й так Бабу Ягу боялися, а тепер там ще й сокіл величезний вогненний завівся, спокій її охороняє.

Ядвіга надвір вийшла, гарний настрій у хранительки. Сонечко пригріває, пташки співають. Обхопила себе за плечі Яда, прислухалася до себе і в посмішці розпливлася.

- Яда, дивись кого я знайшов, - Фініст з-за хати вийшов, несучи в руках маленького пугача. – Він на даху у нас сидів.

- Треба ж, - усміхнулася Ядвіга, погладила птаха по голові.

Уф, уф, прокричав філін і злетів з руки Фініста на землю, приземляючись біля миски Симона, в якій лежало кілька смачних рибок.

У цей час вальяжно з хати вийшов кіт, спину вигнув, потягнувся, а потім від розгубленості на задні лапи плюхнувся.

– Це хто, це що? - обурився Симон. - Яда він мою рибу жере, - ображено пронявчав кіт і кинувся забирати чесно зароблений трофей назад.

Так вони з філіном намагалися відібрати один у одного маленьку рибку.

Це викликало сміх Ядвіги та Фініста. Він дружину свою до себе притягнув, до грудей своїх притиснув.