Мерлін стояв біля болотяної кромки, задумливо окидаючи оком фронт робіт. Ловити жаб і досвідченим шляхом дізнаватися, яка з них є Василисою Прекрасною, таке собі бажання. А що удіяти можна? Чаклунство і магія зараз не допоможуть, вона «магія» – нечисть цих країв не брала, від слова зовсім. У цих поганців немов імунітет якийсь специфічний до чарів. А Василиса від прабабки своєї, по жіночій лінії, гени нечисті та дар складний прийняла. Грішні були предки Гвідона, ось прадід його якось морську діву за дружину взяв. Морська нимфо в будь-яке звірятко, що мешкає у воді, могла за власним бажання обернутися.
З Василисою трошички все простіше, ця хоча б тільки в одну жабу перетворювалася. От тільки зараза ця дрібна в такому спецефичному вигляді, дуже довго перебувати здатна. Чаклун уже два місяці навколо боліт кола намотував, навіть охоронні та слідкуючі маячки поставив. Тільки всі ці маячки регулярно виходили з ладу. І як жабу спіймати?
Баба Яга порадою особливо не допомогла, вона лише підтвердила те, що він і сам знав. Взагалі, Яга мерзенна відьма, з нею краще не мати справ, з такою зв’яжися і тільки собі на шкоду все обернеш. Якби не зачипив він тоді, у далекому минулому відьму та її підопічних, не дізнався б як це голим задом у багаття приземлитися. Моргана сильна чаклунка, але йому у силі поступалася, а Яга за своїх молодих відьом горою стала. Саме з нею тоді не зміг впоротися Мерлін. А Моргана його поразку всього-навсього на свій бік розвернула, скористалася з ситуації.
Ранок тільки починався, місцеві жаби почали ранковий переквак. Так, їхній хор пройшовся хвилею з одного боку болота в інший, показуючи який великий фронт робіт чекає тут на невдаху мага. Мерлін скривився, він збився в підрахунках зелених співачок вже після сотої жаби. Сенс далі рахувати квакаючих представниць болотяної фауни?
Поруч із ним стояв, переступаючи з ноги на ногу, молодий учень із двома величезними посудинами.
Маг вирішив з розумом підійти до цього важливого завдання. Не цілувати ж одну теж саму жабу по кілька разів? А це означає що? Це означає, що вже спійманих і поцілованих жаб, які виявляться звичайними, а не чарівними, треба засунути в посудину, а не на волю відпускати. Інакше ризикуєш, по нескінченному колу жаб цілувати у пошуках однієї конкретної «жаби». Прикривши очі, Мерлін застогнав, ще б яка прикмета на Василисі була, пляма яка... Ні ж жаба, як жаба! Розплющивши очі, маг потер долонею щоку, проганяючи комара, і зло подивився на квакаючих красунь, а там напевно ще й самці є? Цікаво як відрізнити жабу жіночої статі від жаби чоловічої статі?
- Що ж добре, що взяли посудини, - хмикнув маг, гидливо озираючи болотяних представниць. – Мій поцілунок дорого стоїть, зелені.
Потім цих жаб можна буде за шаленою ціною послу із французького королівства продати. Люблять ті дивні люди вживати в їжу, делікатес – жаб'ячі лапки. Звідси і прізвисько отримали – жабники.
- Ну, хоч зжеруть вас, після такої моєї ганьби, - промовив гнівно Мерлін, розглядаючи одну особливо велику жабу, яка відповідала йому взаємною цікавістю.
Сиділа вона, на величезній купині за метр від нього. Уважно так розглядала та голосно квакала, зовсім не боялася. Поруч із нею розташувалися ще дві, але менш вгодовані від попередньої. Ці навпаки на нього підозріло поглядали, готові будь-якої хвилини сиганути в болотяну тину.
- Ква, - видала здорова жаба.
- Що ква? - спитав у жаби Мерлін, - Жирна яка, на чому тільки розіжралася? На комарах навряд чи так сжирнієш. Вся у слизі, у бородавках, - скривився маг. — Одну тебе за сто золотих монет продати можна.
Мерлін важко зітхнув, перевів похмурий погляд на тремтячого учня, той відчував поганий настрій вчителя, маг шмигнув носом та перевів погляд на світило, що повільно піднімалося над обрієм, знаменуючи початок нового дня.
- Василиса! - голосно гукнув чаклун у глибину болота. - Давай по доброму, виходь, поганко мала, не змушуй майбутнього чоловіка принижуватися. Адже воно тобі потім боком виллється.
Але окрім легкого шелесту трав і гучного квакання переляканих жаб, що сполошилися від шуму, ніхто більше магу не відповів, чого, власне, і варто було очікувати.
Уперта і свавільна була царська дочка. Ще звичайно, дуже гарна на обличчя, та тільки Мерлін не оцінював її красу настільки дорого, щоб по болотах блукати і незнайомих жаб цілувати.
Він, взагалі, був дуже прагматичний, вважаючи, що розпещеній і зніженій царівні рано чи пізно набридне таке існування у бруді, вогкості, ще й дієта з комарів теж швидко набридне, і вона сама прибіжить додому до рідного татка. Отоді, у нього була б з нею вже зовсім інша розмова. Ой, різками у дитинстві не виховували царівну. Якби Гвідон не квапив його з пошуком нареченої, ноги б мага тут не було.
А ще душу гріло та прискорювало царське слово, що їх із Василисою діти спадкоємцями престолу офіційно стануть. Ось вона основна причина його походу сюди. Та тільки знати про неї нікому іншому не слід. Зараз дівку з боліт виловить, одружиться з нею, за дітьми питання не стане. Тут Гвідон правий, у вагітної баби буде чим зайнятися і на дурниці часу не залишиться. Мерлін усміхнувся, подумки вже примірявши царську корону на себе. Ну а що? Гвідон спадкоємців офіційно оголосить, а там йому і падіння з коня організувати можна, або якийсь інший нещасний випадок, фантазія у Мерліна багата.
Ось вона бажана ціль – корона, скарбниця, безмежна влада. Рти закрити тим, кому, щось не до вподоби буде, він зможе, бунту не потерпить. Могутності хоч відбавляй, адже він справді сильний маг, один із найсильніших у світі. Владу свою зміцнить швидко, а потім можна війною на Артура йти, тієї ганьби, коли його замість Моргани на багаття посадили, він не забув. Моргана, хитра шельма, обвела навколо пальця, гарною прикинулася. Хоча був час, справи чорні вони разом з нею творили.