Якось кіт Мурчик пішов поласувати морозивом. Він дуже любив вафельні ріжки з полуничним смаком.
Та раптом його погляд зупинився на дивному. На сторому парканчику висіла дитяча курточка у кольорових ромашках.
Минуло два дні. Кіт знову прийшов за морозивом. А курточка все ще висіла на тому ж місці. Її ніхто не забирав.

Він розпитав хлопця, продавця морозива:
Мурчик сів під ліхтарем і замислився.
І тоді йому сяйнула ідея.
Мурчик пішов до свого вірного друга.

Бровко гавкнув, вильнув хвостиком і одразу рушив у пошуки.
Він оббігав вулиці, зазираючи в двори й алеї, нюхав стежки й сліди. Але день за днем – і ніяких слідів. Нічого, що могло б показати дорогу до власниці курточки.
Мурчик замислився. А тоді його очі хитро заблищали.
Кіт намалював курточку в кольорових ромашках. Зробив копії і покликав горобців.

Минув час. І ось перший горобець повернувся, радісно цвірінькаючи. Він знайшов дівчинку! Мурчик і Бровко поспішили за ним.
На лавочці біля двору свого будиночка сиділа маленька дівчинка з хвостиками на голові. Вона сумно дивилася на дорогу.
Очі дівчинки засвітилися від радості. Вона міцно обійняла свою курточку, а потім і Мурчика з Бровком.
Дівчинка одягнула курточку і затанцювала на місці від радощів.
Відтоді кіт-детектив і пес Бровко стали для неї справжніми друзями і вони разом ласували морозивом із смаком фісташки.
