ЕПОПЕЯ ПРО 4 – ТИ ВИМІРНЕ ОКО

                                ЕПОПЕЯ ПРО 4 – ТИ ВИМІРНЕ ОКО

1. Події відбуваються у Оригінально інший вимір, то епопея – перед історія 4 – ти вимірного ока, перед тим, як його здобула Анфіса Свята.
2. Галактика у цьому вимірі є у формі 4 – ти вимірного ока.
3. Назва її є ФЕЄРЕЙС, і на однойменній планеті, де йдуть люди з зелені лагідні очі чоловік АДЕЛЬЕЙС і жінка ЕНДЕРЕЙС обоє є дуже красиві, тримаються за руки у подорожі полем пшеничним золотистим - жовтим.
4. Разом йдуть день і зайшли у ліс, і витягли хліб з соус з овочів і їдять. І випили води чистої.
5. Перед ними виник Дух і мовив лагідно: «ЙДІТЬ ЗА 4 – ТИ ВИМРІНИМ ОКОМ на північ планети й здобудете владу – узявши те око, ви станете царями». І зник дух.
6. Подружжя ЕЙСІЯНЕЛ їх прізвище: АДЕЛЬЕЙС і ЕНДЕРЕЙС воліють владу і те око дивне, і порозмовляли про владу і око та духа і про одне одного і вирішили йти здобувати те око Святе, щоб здобути владу над усією планетою і галактикою та виміром – всесвітом їх.
7. А їх лиця є круглі м’які, а тіло здорове, бо здорові їх очі, чисті вони духом і душею та серцем, бо є бездоганні перед Богом, а їх жадоба до влади і дивного ока є потягом їх любові до мудрого правління.
8. Йдуть жваво і лагідною ходою у лісі, де ростуть дуби товсті і тонкі молоді і густі листям, які на дотик є лагідними, а пахнуть собою духмяними дуже сильно, що аж вони радіють.
9. Пробігла лисиця у лісі де росте трава проста зелена і ніжна на дотик і так пахне собою дуже сильно і приємно. Вони понюхали, і насолодились, і рушили далі. Йдуть у тіні довгих гілок старих дубів – верхівки, яких освітлені золотим сонцем і там є гнізда птахів орлів та яструбів.
10. Вони пройшли уже кілометр лісу і опинились на галявині ніжно зеленій де ростуть квіти білі і сіро білі цвітом лагідно цвітуть. А у небі виє вітер трясучи верхівки дерев, які від вітру утворили повітря рухом лине на них у лісову долину.
11. Святе подружжя побачили вовка, який дивиться на них. Вони підійшли до нього, а вовк утік. Тож вони пішли вперед на північ до самої півночі планети.
12. АДЕЛЬЕЙС мовив лагідно: «Кохана, дружина моя, нам потрібно далеко подорожувати – до самої півночі». І мовила ЕНДЕРЕЙС теж лагідно: «Мій мужній, чоловіче, ми йдемо островом континентом, а далі море на північ до суворої півночі». І роздумують вони у своєму щирому і чистому серці Святому. І пішли.
13. А через наступний кілометри – пройдений, вирішили перепочити на ніжній галявині у пахучих квітах і трав, а з струмка попили води, і витяли сир з рюкзаків білих. І посмакували сиром білим з цибулею зеленою та білим хлібом, обнялися теплі у теплому лісі і заснули обоє на дереві грабі.
14. І бачать сон про 4 - ти вимірне око, яке сяє світлом своїх колір очей то зелене лагідне і блакитне, сіро – зелене і світло синє чисте. І воно висить у повітрі, і чують вони голос цього ока живого, який є вельми ласкавий, що аж лагідний тон: «Я є око живе – дух Святе Я є». І прокинулись вони і розповіли одне одному свої сни дивні і солодкі.
15. Йдуть двоє – єдині у ліс на північ і згадали, що у сон їх око дивне сяяло світло їх відчуттям ласкавості. Попереду, побачили яму глибоку і споглядають її темну і широку, обійшли її долиною лісу. А з ями, щось виринуло містичне, обоє повернулись і бачать темне нависло над ними й мовило щиро: «Я є дух Землі лісової, а ви добрі радійте, бо я вас люблю». І зник у глибині лісу.
16. Пройшли, ще кілометр і опинились у глибині лісу де є напрочуд спокійно, навіть не чути лісових звірів і птаства, сіли перепочити на повалене вітром дерево і милуються лісом красивим: дерева товсті і розлогі та пишні з зеленим літнім листям. Проте у лісі немає комарів, а пахне свіжим киснем дерев.
17. Хочуть спати й накинули ковдру на обох себе і заснули на 3 години де бачать схожі сни до свого життя у лісі подорожі. Прокинулись із припливом сили від сон, який її дарував і полегшення серцю та мозку і всьому тілу їх, а їх шкіра біла зарум’янилась мов вино на сонці.
18. Бачать ягоди ожини драпака і малини і їх їдять і відчувають насолоду, а у їх роті, ці два лісових нектари поєднались у гармонія то додало великої приємності.
19. Вилізли на пагорб зарослий горобиною. Сонце черевне на заході просвічується крізь листя і їх осяяло зробивши їх лиця червоними мов любов сяюча. Стемніло поки вони відпочивали й бачать зорі нефритові сяють і миготять, а і інколи спалахують і блистять своїм світлом і насолода очам. А простір між зорі білій дуже.
20. Їх серцю стало моторошно і трішки страшно йти у пітьмі лісу, бо їх фантазія – на уявляла химер жаху. Але зорі дають їм надію на безпеку своїм світлом.
21. АДЕЛЬЕЙС витяг лампу з світлом сяє з зорі нефритової, яка пролітала над їх планетою з армадою зірок і заіскрилась і то світло впало у їх село і сяє і не згорає.
22. І, цим світлом зорі подружжя освічує пітьму лісу, бо йдуть уперед. І бачать павуків, які повзають та тіні дерев від зорі і місяця, який сяє рожевим світлом приємно очам їх від цього світла є.
23. АДЕЛЬЕЙС виліз на дуб на його міцні гілки й побачив білку, яка по стрибала вгору на гілках. Побачив він пітьму попереду і зліз і пішов далі – уперед з дружиною де бачать у пітьмі сяє у повітрі міні зоря білим і зеленим світлом.
24. Вони доторкнулись зорі, яка є трішки гарячою. А зоря промовила ніжно: «Я є зоря добра і тут живу, а коли зросту то полечу у безмежний простір всесвіту». АДЕЛЬЕЙС мовив щиро: «Добре, ми добрі – подружжя, допоможи нам». А зоря, ця помножила своє світло і залетіла частинками у їх чоло у формі зірки і сяє біло і зелено. І побачили то у одне одного і здивувались і радіють.
25. Собою освічують ліс і йдуть вперед, де переступили повалене дерево і побачили лісове озеро дуже голубе мов небо на весні. І вирішили помитись і плавають у озері, яке зняло їх утому. Згодом одяглись і пішли по траві лісовій.
26. Попереду побачили, щось рожеве і підійшли ближче і бачать то рожева хмара висить над травами і квітами, і скрапує мов роса. Почало розвиднюватися і вони побачили блакитне Небо їх планети.
27. У лісі стало прохолодно, а зорі міні у їх чолі сяють теплом і їх зігріваючи. Побачили звіра то є лис, який побіг.
28. Зігрівають одне одного обіймами і зорями у собі, теплими. Вона мовила: «Любий, ми вийдемо з лісу цього величезного то мені приснилось». І мовив він: «Я в то вірю. Поспимо і йдемо». З’їли по канапці з майонезом і рибою в олії і петрушкою та часником і пішли у густі хащі і там заснули.
29. А прокинулись від сонця золотистого, яке сяє в лице їх і зорі на їх чолі гармонійно засяли до сонця, яке блимнуло. Святі, ці умились у лісовій річці тонкій й пішли вперед, орієнтуючись по сонці, йдуть ніжною ходою і ласкавою, бадьорі.
30. За лісом дерев побачили гору зелену всіяну травою і ніжними квітами. І швидко, побігли й опинились на горі з, якої побачили сад фруктових дерев і миттю вибігли з лісу, у фруктовий сад острівець у долині квітів біло – червоних ніжного колір є у формі трояндового цвіту із, якого виринають пелюстки цвіт лілей, але ці квіти є низькі мов первоцвіт з зеленим ніжним листям і стовбуром, а пахнуть глибокою ейфорією, якою насолоджуються Святе подружжя мов одне одним у час їх чистого і палкого кохання у Святій інтимній любові насолоді чистій.
31. У саду зірвали персики і їдять їх смачні їм дуже і дуже соковиті, що й напились ними. Пішли у долину квітів у, якій йдуть на північ де бачать, що ця краса очам, тягнеться аж до кінця видимого горизонту і насолоджуються красою природи і є щасливі бо бачать красу і нюхають благі квіти живі.
32. Лягли двоє у квіти і щасливі радіють, відпочиваючи перед полуничним і суничним деревом – стрункими, а гілля тонкі і міцні з плоди великі і малі суниці й полуниці, якими смакують Святі. Жінка мовила щасливим тоном: «Смакота, ці суниці з присмаком ментальності, а ці полуниці зі смаком солодкої насолоди і соковиті». Поклала плоди у рот її чоловіка, який мовив: «Так, я відчуваю, ці смаки, то є рай». Його теж щасливий.
33. Вони вирішили ,ще залишитись у цьому раю, що приносить їм щастя, щоб обдумати 4- ти вимірне око. І кожен обдумало розумом і ЕНДЕРЕЙС мовила ласкаво: «Я не хочу покидати – цей рай». А її чоловік АДЕЛЬЕЙС мовив теж ласкаво: «І я, але нам потрібно здобути 4 – ти вимірне око, щоб ми і наші діти династія змогли правити повік мудро і любов’ю всією галактикою нашою». Вона його мовила: «Але галактикою тепер – ніхто не править, лиш планетою наш брат ЕЛІСІЙ. Він її мовив: «А ми правитимемо галактикою де я буду цар, а ти царівна, королева галактик і тисячу планет живих з життям у ній».     
34. АДЕЛЬЕЙС і ЕНДЕРЕЙС тримаються руки і йдуть одягнені у зелене штани і чоботи та каптур з кофти. Долиною квітів, яка є ясною і світлою і вельми пахучою.
35. Обом є приємно від ходи х ніжної: м’якої, бо ніжність є м’яка. І побачили міні скелю у цій долині. Читають напис: «Любов». І згадали свою любов. А АДЕЛЬЕЙС мовив: «Мені снилась наша любов у дитинстві, ще до того, як ми були знайомі і зустрілись. Тож я не шукав іншої жінки, а шукав тебе ЕНДЕРЕЙС моя красуня і знайшов». А його волосся є русяве. ЕНДЕРЕЙС мовила: «А мені снився ти де ми займались любов’ю».
36. Йдуть лагідно вперед в долині квітів наповненою запахами квітів і милуються тисячами квітами де, ще є рожеві і білі квіти, які виринають із форми пелюстків – форма троянди і пахнуть ніжною творчістю так сильно, як сама любов сильна. 3 – три години йдуть і прямо показалось червоне сонце західне красиве, залило квіти своїм світлом і зробило їх красивими. А вони зрозуміли, що збились зі шляху й повернули на північ і йдуть.
37. Квітка рожева ніжна встала з похилу до сонця і трясеться то та, що пахне ніжною творчістю і промовила голосом ніжним і творчим до люблячого подружжя так: «Привіт, вам я є жива квітка АСЕНЕЯ і я люблю вас! Квіти долини гомонять про 4 – ти вимірне око Оригінальне, і рада квітів вирішила, що буде правильно то мудро коли любов від того ока запанує у галактиці, бо тоді відкриються знання таємні і квіти будуть у безпеці». І мовив АДЕЛЬЕЙС щиро: «Твоя правда – красуне АСЕНЕЯ. То око дивне, аж на півночі з холодним кліматом, а…» Його жінка доповнила: «А ми живемо у субтропічному кліматі – ідеальному для життя. А, що там робить око те»? АСЕНЕЯ мовила ніжно: «Дізнаєтесь, підлийте мене і моїх сестер квітів водами з струмка, і йдіть до 4 – ти вимірного ока!» І підлили вони їх, а квіти попили і втамували свою спрагу, а люди свою. Святі лагідно гладять АСЕНЕЯ – бризнула у них запахом своїм ніжної творчості, таким потужним, що аж у їх голові завирувала насолода. І ЕНДЕРЕЙС мовила щиро: «АСЕНЕЯ квітко вродлива мов я, ми любимо щиро тебе живу і чисту. До зустрічі ми йдемо до ока Оригінального». І пішли. А квітка засумувала за ними. А вони радіють жваво, бо є жваві від життя.
38. ЕНДЕРЕЙС заснула в обіймах АДЕЛЬЕЙС і бачать сни. Вона бачить Святу Анфіса дуже красиву і чує голос суворий: Анфіса Свята володарка 4 – ти вимірного ока». І прокинулась, бачить її чоловік спить і бачить таки сон: «Ходить полем пшеничним і у нього вдарила біло – жовта блискавка яскрава, і прокинувся. І розповіли одне одному сни їх і пішли.
39. Вона витягла карту їх планети й дивляться де тепер вони є:       (вставити ілюстрацію карти океан і море та острів материк з ліси і поля пшеничні і сад та річка)
40. ЕДЕРЕЙС мовила і показала пальцем: «Ми є в глибині – центрі континенту острова. А її чоловік мовив з подивом: «Гарна у нас подорож до ока Святого». А ЕНДЕРЕЙС співає голосом ласкавим – приємним слуху дуже тендітним, пісню добру: