Розділ 50.1

Макс   мовчки, несподівано кинувся до нього, вирішивши діяти на випередження. 

Горон   встиг зреагувати,   вставив ніж,  але трохи забарився,   тому   лезо    лише злегка   проїхалося по передпліччю Макса, розрізавши сорочку і подряпавши шкіру.

Горон  відступив назад, тримаючи перед собою ніж і продовжуючи швидко  шепотіти. 

Цю  перепону  потрібно  усунути  будь-якою ціною. 

Знешкодити і вбити.

Що робити  з  дівчиною, він вирішить пізніше.  

Горон розумів –  його початковий план зазнав повного краху і забрати Юлю з собою, швидше за все, не вийде...

Він  зліпив  заклинання в один згусток і  жбурнув  в Макса.

Горон не володів  реальною силою, тільки знаннями і досвідом чаклунства,  але  справедливо розраховував, що для звичайної людини і цього виявиться достатньо.

Згусток  влучив Максу в груди, відкинув вбік.  Пронизав болем, немов об шкіру розпечену  сковорідку  потушили,  залишив моторошний  опік. 

Макс втратив рівновагу, незграбно вдарився плечем і головою  об  тверду  стіну.

Перед очима  попливли  криваві  і вогняні плями.

Горон  скористався тим, що  супротивник   збитий з пантелику,  і кинувся  до нього, маючи намір завершити  бійку.  Один влучний удар  в шию – і все... 

Макс  інстинктивно підставив руку.

І це врятувало його, хоча кров з  розрізаної  руки хлинула  нестримним потоком.

Він на мить притулився спиною до стіни, переводячи  подих.

У Юлі все  закрутилося  перед очима,  а  печера  почала хитатися  дедалі   сильніше.

Макс  серйозно поранений. 

У тілі Ніка знаходиться хтось,  хто ненавидить і володіє магією. Його ніщо не  зупинить, тому що він не боїться смерті, адже він, по суті, вже помер. І це тіло  – лише  тимчасовий притулок.

Юля   відчайдушно кинулася на допомогу, стискаючи кинджал. 

Горон з усієї сили вдарив її   по обличчю і ще раз зрадів, наскільки ж сильне тіло йому дісталося. 

Юля відлетіла  до стіни і впала, обдерши  долоні і коліна.

Кинджал випав з її ослаблих пальців.

Горон це побачив.

Юля лежала на каменях, важко дихаючи і марно намагалася підвестися. Кров    гулко,  нестерпним болем стукала в скронях. 

Горон   коротко  скрикнув  і кинувся до кинджала. Якщо він візьме його в руки...

Якийсь темний клубок вилетів із зовнішнього дощового світу і спритно кинувся йому під ноги. 

Горон спіткнувся і ледь не влетів головою в стіну. 

Він голосно вилаявся і лютим ударом ноги викинув кота з печери.

– Хаосе! – крикнула Юля,  яка вже не сумнівалася, що це –  саме Хаос,  а  не просто якийсь заблукалий кіт.

Вона напружилася, прикусила губи, щоб  зробити ривок і дотягнутися до кинджала. 

Горон зробив те ж саме і виявився спритнішим. 

Та  в той момент, коли його пальці торкнулися рукояті,  кинджал розсипався прахом.

Макс все це бачив смутно. 

Зараз він зневажав   самого себе. Невже він настільки  жалюгідний, що не може впоратися з болем?

Ніж залишив дві глибокі рани  на правій руці, і  вона ослабла, не хотіла слухатися.  

А груди  наче кліщами розривало, і  відчуття було таким, ніби опік продовжує тліти сам по собі, проникаючи все глибше під шкіру...

Макс  застогнав,  стиснув зуби. Адже він захищає не тільки своє життя а й  Юльчине. 

Це додало йому сил.

– Біжи звідси!  –  викрикнув  Макс, наплювши на кров, яка вже заливала одяг. 

І, даючи шанс Юлі, він кинувся на  Горона,  навалився на нього всім тілом, утримуючи, долаючи пронизливий біль, страшним зусиллям волі утримуючи ясну свідомість.

Йому було все одно, хто там заволодів тілом Пашкиного брата. 

Макс  розумів – або він вб'є, або вб'ють його.

Але, якщо вб'ють його, то загине і Юля...

Юля з трудом  піднялася. Світ обертався, хитався перед її очима.  

У першу мить  вона  й, справді, хотіла втекти. 

Схопити на руки  Хаоса, який, важко дихаючи,  лежав на землі  і, волаючи  наче  на пожежі, бігти в бік  конюшні. 

Там її почують.  І  допоможуть.

Але  ноги трусилися,  вона  і  шаг боялася зробити від стіни…

Горон  і Макс котилися по землі. 

Юля безпорадно дивилася на те,  як ніж  ще кілька разів зачепив Макса, залишивши на його шкірі криваві смуги. 

Та що ж ти стоїш і дивишся, як нетямуха!  –  пронеслось в голові.

Їй немов ляпаса наодмаш  заліпили.

Права на використання  книги належать  автору. У відповідності до ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» у редакції Закону України від 11 липня 2001 року № 2627-III,   я забороняю   використовувати будь-яким чином, повністю або частково,  цю   книгу. Невиконання цих вимог дасть мені право відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» звернутися до суду та інших органів відповідно до їх компетенції за захистом свого авторського права. І не тільки України, а і Євросоюзу.