Розділ 48.1

Йому довелося затриматися. 

Юлі дали заспокійливе. Вона тихо  сиділа на дивані в кімнаті, дивлячись у нікуди.

Швидка допомога  поїхала, залишивши після себе відчуття повної безнадії і порожнечі.

Олег спершу зателефонував до стайні,  потім Максу.

– Терміново… Інакше я нічого не гарантую… Так, на  жаль, – вийшовши на балкон, щоб Юля не чула, говорив  він, – серце… Так… Ти вже в дорозі? Коли повернешся? За пару годин? Чудово…

Але чекати пару годин Олег не міг. І залишити Юлю одну не міг. Рішення знайшлося саме. У вигляді сусідки.

Вона бачила швидку, вона все зрозуміла.

І тепер стояла на сходовому майданчику, немов в очікуванні. 

Вони з Юлиною бабусею не були близькими подругами, але завжди добре спілкувалися.

– Звичайно, я побуду з нею, поки  Максим  не повернеться,  –  пообіцяла вона, – Не хвилюйтесь...

Олег поїхав з важким серцем, з непідйомним каменем  на душі.  

Все пішло прахом. І нічого   не виправити.

Кобилку він, звичайно, купить, але тепер  вже точно доведеться шукати  іншого спортсмена на змагання. А часу обмаль. 

Є, звичайно, маленька надія, що Юля прийде  до тями, та  тренер у неї не дуже вірив...

Сусідка приготувала чай. 

Звісно, Юля навряд чи стане його пити, просто  треба було  чимось зайняти руки.

Вона сіла поруч з  нею на диван.  

Напевно, нерозумно втішати і висловлювати співчуття. Все одно Юля зараз нічого не сприймає, сидить немов нежива, і майже не дихає.

Тому сусідка  просто сказала:

– Максим ось-ось  приїде. З ним тобі буде спокійніше...

Макс і  Пашка закінчили всі свої справи вже ввечері.  Втомилися і  тому вирішили ніч  провести в готелі, а вранці,  зі свіжими силами  вирушити додому, щоб не відсипатися після цілий день.  

Але, коли  вночі почалися пошуки Юлі, Макс не витримав.   

Вдома чорт знає що  відбувається, а він далеко, і ні на що не може вплинути, ніяк не може допомогти. 

Він розбудив  Пашку, і вони поїхали.

Спершу подзвонив Олег, сказав, що Юля  на стайні. 

Потім подзвонила  сама  Юля. 

У Макса відлягло від серця. Але  не надовго. 

Якісь сумні передчуття гнали його додому. Тому він змінив за кермом Пашку, який весь час позіхав і розсіяно  кліпав очима.

А потім знову подзвонив Олег...

І  решта дороги пройшла наче у тумані. 

Пашка заснув, привалившись до скла. 

Макс вів машину на інстинктах, але  йому й на думку не спадало зупинитися і заспокоїтися. Він хотів якнайшвидше опинитися  поруч з нею, поруч зі своєю дівчинкою...

–  Ой, як же добре, що ти повернувся... – шепотіла сусідка, впускаючи його в квартиру, – я вже прямо не знаю, що робити. Мені страшно дивитися на неї. Як би з розуму не зійшла...

– Нічого, – тьмяним голосом відповів Макс, – не зійде...

– То я піду?

– Дякую, що  не залишили її одну…

– Звісно, якщо знадобиться допомога…

– Дякую!

Макс  зачинив двері. Хотів зачинити тихо, але протяг рвонув їх і зачинив з таким гуркотом, що вся квартира  затремтіла, ходором заходила.

Юля схлипнула, обхопила голову руками.

– Юлько! – він кинувся до неї, міцно обійняв.

І тільки тоді Юля дала волю сльозам, зарившись обличчям в його плече.

Макс не заважав їй  плакати. 

Сльози, справді, полегшують біль.

– У цій квартирі тобі не можна залишатися.  Зараз підемо до мене, а потім, після... –  він хотів сказати:  після похорону, але не  наважився.

– Загалом, після всього, поїдемо куди-небудь...  Куди захочеш...

Юля підняла на нього мокре, запалене від гірких сліз обличчя.

– У неї було здорове серце, –  тихо промовила вона.

Макс і сам це знав – кілька разів відвозив  бабулю до лікарні на обстеження.

–   Хто знає…Серце – дуже примхлива штука. 

– Ні, – Юля  похитала головою і підвелася з дивана, – Вона померла, тому що…

– Чому?

Юля  витягла з кишені куртки медальйон і кинджал, кинула   їх на диван поруч з  Максом.

– Що це? –  запитав він з легким переляком, здивовано дивлячись, в першу чергу, на кинджал, – Це ж  старовинна  річ, а ці камені на рукоятці… їм же  ціни немає. Де ти його взяла?

– У   минулому. Дуже давньому минулому.

Макс  простягнув руку  до блискучої полірованої сталі, але   навіть доторкнутись не встиг, як  між кинджалом  і його пальцями спалахнула яскрава блискавка, обпекла шкіру.