43.2

Юля повернулася до дверей, знову обережно їх прочинила. Але в цей момент  Гайні та Ібергард виходили з кімнати.

Гайні перша зникла в дверному отворі. Ібергард  затримався  на порозі і подивився через плече. Прямо на Юлю. Посміхнувся. І вийшов.

Юля заметушилася.  Її немов крижаною водою облили, і все чарівність миттєво випарувалася. 

Ну і дурепа! Що  вона творить! Не прислухалася до поради і ось тепер опинилася в пастці.

І що робити? Добре. Припустимо, у неї є медальйон. І  кинджал. Предмети магічні, мають величезну силу – факт безсумнівний.

Напевно,  в цьому замку є ще  один  вихід в  лабіринт. 

Просто потрібно його знайти.

Юля   безшумно  пробігла через величезну спальню  і прочинила   двері. 

Побачила  короткий коридор. Хотіла  вже було рушити   вперед і подивитися, що там  далі, але тут знову почула  кроки.

Кроки наближалися. 

Юля   стрімголов кинулася назад у кімнату.

Може, пройдуть повз?

Ні, зупинилися перед дверима.  

Не придумавши нічого кращого, Юля  впала  вниз  і стрімко закотилася під  ліжко – благо  ліжко було величезним і масивним, а  важке покривало звисало  майже до підлоги. 

Її, по ідеї, ніхто бачити не повинен, але краще перестрахуватися.  Адже вона  не має поняття, коли саме закінчиться термін дії цієї невидимості.

Двері скрипнули. 

До кімнати увійшли двоє – це Юля визначила по кроках.  

Крізь  щілину  в звисаючій ковдрі побачила шкіряні чоботи. Чоловіки! Судячи з розміру, у всякому разі…

Вони зупинилися біля дверей і почали  тихо про щось переговорюватися тією ж, незрозумілою мовою. 

Мова  скидалася  на якусь тарабарщину, голоси, хоч і були тихими, звучали різко, уривчасто...

Юля напружилася з усіх сил і з  люттю, до болю в пальцях стиснула медальйон.

– Ну ж бо, допоможи... – прошепотіла вона, – я повинна розуміти, про що вони говорять!

Медальйон мовчав. 

І тут Юлю осяяло... Кров! Клята вбивча  прикраса бажає крові – не інакше! 

Можливо, тоді вона виконає її бажання. 

Звісно, повної впевненості в цьому не було, але, якщо вірити  багатьом легендам, кров – те, що, найчастіше,  береться платою за будь-яку послугу.

Все одно, треба діяти, а не валятися  наче ганчір’я  під  ліжком. 

Оскільки вже зробила таку дурницю і затрималася тут...

Юля обережно, щоб не створити шуму, повернула голову.

Недалеко від неї знаходилася важка кована ніжка  з завитками. Юля  замружилася,  прикусила губи і  з силою провела  великим пальцем по  залізній грані.

Не вийшло.  Чорт! Іноді палець просто вдариш об щось   – і вже кров, а тут...

Стоп! У  неї ж  кинджал є!

Розмова припинилася. Кроки  повільно рухалися  подалі,  по обидва боки від ліжка, немов  чоловіки вирішили ретельно оглянути кімнату.

Юля обережно повернулася на бік, дістала   кинджал.

Промайнула думка, що невідомо куди  це лезо  встромляли,  але   вона відразу згадала, що  кинджал належить Ібергарду і завжди знаходиться в  піхвах у нього на поясі, і що ніхто інший до нього  торкатися не сміє.

Сміливо вколола палець. Кілька крапель крові виступило з рани. 

“Ну ж бо! –  подумки звернулася вона до медальйона, – ось тобі жертва, допоможи мені зрозуміти те, що вони приховують”.

Голоси знову заговорили. 

Юля напружилася з усіх сил, вслухаючись, наповнюючи душу несамовитою вірою. Ось, зараз...

І  через кілька митей вона  й справді почала розуміти. 

Спочатку окремі слова, а потім всю розмову.

– Там  має бути  кинджал,  принеси його!

Кроки  пройшли в  кімнату з басейном, і через хвилину  другий  відповів незадоволено і стурбовано:

– Нічого немає. Тільки піхви...

–  Сестра   запевнила, що  зможе   зробити так, щоб  він залишив  кинджалу спальні…

– Сам поглянь...   

Якийсь час було тихо, немов ті двоє обмірковували, як же їм тепер вчинити.

Юля відразу все зрозуміла. 

Вона забрала кинджал, яким Ібергарда вдарили в груди, щоб дістати його кров. 

Так, по  суті, вона вже змінила майбутнє.   

Тобто  все, що відбувалося до цього, має зникнути?  А як же вона сама?  А раптом Ібергард не чекає її    більше там, на межі? 

Як вона повернеться додому?

Юля похолола. Одна думка вдарила її наче блискавка. 

Це ж  і самий дурний зрозумів би! Якщо вона візьме ніж, то  майбутнє  зміниться в ту ж мить.