33.2

Втечу з дому на  конюшню  від Макса приховати не вдалося.

Щоправда, бабуся повідомила йому про це тільки вранці. Тож він,  навіть дзвонити не став, а одразу поїхав.

Була половина шостої ранку.

Щойно Юля встигла ступити на територію стайні, як з-за повороту вирулила машина Макса.

Зробити вигляд, ніби  вона  провела тут усю  ніч,  було неважко. 

Допитувати конюхів, Макс вже точно, не побіжить.

– Я розумію твої почуття, але, на мою думку, ти робиш дурниці, – заявив хлопець, не вітаючись.

–  Ходімо, краще кави вип'ємо, –  Юля взяла його під руку.

Дуже хотілося розповісти другові дитинства про всі оті чудові пригоди, але вона не знала, як це краще зробити.

Чи зуміє, взагалі,  говорити про Ібергарда спокійно?

Вочевидь, що не зуміє…

Тільки-но вона вимовить його ім'я, як Макс одразу про все здогадається. Ще не вистачало, щоб він помчав до нього розбиратися!

Уявивши собі цю картину, Юля мимоволі захихотіла.

– Ти чого? –  здивовано запитав Макс і  прискіпливо   вдивився в її обличчя, –  Ти дивна якась...

–  Ні, все гаразд! –  відповіла Юля і ввімкнула кавоварку.

Вона буде мовчати. 

Насамперед, щоб захистити самого Макса. 

Та й узагалі невідомо, чим це все закінчиться.

–  Так, до речі, – сказав Макс, із насолодою вдихнувши аромат кави, який  заповнив невеликий простір кімнати, –  Тобі Пашка привіт передає. Дуже радий, що ти одужала.  І Нік...

–  Нік?

–  Хвилювався дуже... Він тебе без року тиждень знає, а так переживав, немов ти йому –  рідня! –  кивнув Макс і підозріло примружився.

Юля підібгала губи.  

Варто попередити…

Але що вона скаже? Що Нік намагався її в жертву принести? 

А чи вдалий зараз час для таких одкровень? 

По-перше, тоді Макс точно озвіріє. Напевно, захоче Ніка прибити... 

А цього допустити ніяк не можна.

Кава з холодними пиріжками була якраз доречною.

Після безсонної, хвилюючої ночі Юля відчувала звірячий голод.

Вона їла,  поглядала на Макса і думала про те, як сьогодні обдурити його пильність і знову втекти на всю ніч з дому.  

Бо їй  відчайдушно хотілося бути поруч з Ібергардом!  

Почуття до нього притупили навіть біль від втрати Філіна.  

Юля мучилася, вважала це зрадою  і насильно змушувала себе думати про загиблого коня.

Але за кілька  секунд  знову поверталася думками до Ібергарда.  Думки були солодкими, хоч Юля й розуміла: найімовірніше, це – неправильно і може завести в глухий кут.

Але хто б припустив, що її першим коханням стане некромант, стародавній чарівник, якого сама Юля воскресила з чиєїсь невідомої волі!  

Вона  безумовно  приймала його зовнішність, його характер, його непросте минуле.  

І  думки інших з цього приводу її анітрохи не  цікавили.

Та чи зможуть  вони бути разом? Хіба що десь усамітнитися, сховатися подалі від людей. В іншому світі, наприклад...

– То ти розкажеш мені, що трапилося? – відволік її від роздумів голос Макса.

–  Що сталося? –  стрепенулася Юля і  ледь не перекинула чашку із залишками кави.

–  Ну як  ти так швидко прокинулася?  Лікар стверджував, що в тебе травма голови та хребта. Ти в комі була. Ти... Юлько, я чесне слово, страшенно радий, але не розумію, що сталося!  

Юля покусала губи. Потім важко зітхнула. Потерла пальцями очі. 

Макс має право знати.  Але не зараз. Трохи пізніше вона, неодмінно, все йому розповість. 

–  Диво? – посміхнулась напружено  і додала: – Не знаю...  Прийшла до тями в лікарні, якось раптом, серед ночі, встала і... пішла собі. Взагалі,  я смутно пам'ятаю цей момент. А остаточно прийшла до тями тут, на стайні, коли Олег швидку викликав...

–  Ох, Юлько, – Макс недовірливо похитав головою, – чогось ти не договорюєш. І як тепер  бути з фотосесією?

А ще Максу здавалося  підозрілим те, що Юля, немов,  зовсім забула про смерть Філіна. 

Хоча, це можна списати на шок. 

Іноді люди в такому стані виглядають зовні нормально: адекватно поводяться і говорять, але насправді, у душі –  порожнеча…

– Фотосесія –  дурниця! –  сказала Юля, –  Є  більш важливі турботи. Я вже відчуваю, як Олег на мене почне тиснути... 

– Ти збираєшся брати участь у змаганнях? – обережно поцікавився Макс, –  на іншому коні?

Юля похитала головою. 

Вона про це ще не думала, але уявити те, що вона  поїде  на триборну трасу  на якомусь іншому коні,  було важко.