Розділ 19.1

Тренування трохи турбувало Юлю.  

Філін відмінно поводився на манежі, але в полі,  на  природних перешкодах, він досі  губився і, навіть, нервувався.  

Так, кінь  ще молодий,  і  на думку тренера, його просто потрібно частіше ганяти по пересіченій місцевості.

Пам'ятаючи про втрачену підкову, Юля перед тренуванням ретельно оглянула ноги й копита Філіна. 

Але  той  виглядав бадьорим і дуже енергійним.

На жаль, спеціальний іподром ніхто поки що будувати не збирався, але поруч із лісом, недалеко від річки була непогана смуга природних перешкод. Їх  трохи переробили, укріпили, дещо додали, і вийшла цілком собі  гідна траса для триборства.

Ця територія,  від краю лісу до закруту річки, належала кінноспортивній школі. 

Її, як могли, тимчасово облаштували для тренувань: викопали рів, наповнили його водою, збудували  нерухомі  перешкоди з колод, бочок і закопаних у землю автомобільних шин, висадили коридори з живих кущів.

Поле було не дуже великим –  можна було охопити все неозброєним оком, тож трасу проходили зазвичай тричі, щоб узяти потрібну для триборства відстань.

Тренер, іноді один, частіше – з помічником, під час  проходження кросу стояв у центрі поля і  уважно спостерігав за  тренуванням, за тим,  яких помилок припускаються і кінь, і вершник.

Найнервовішими і найважчими для Філіна були водні перешкоди, і саме це потрібно подолати, щоб підготувати його до  змагань.

Сьогодні на поле виїхала тільки Юля. 

Оскільки тренер основну ставку робив на неї, то і час приділяв тільки їй, сварив на чому світ стоїть, не щадив ні її, ні Філіна.

Це –  єдине, що Юлі не подобалося в спорті.  Припустимо, сама вона знає, за що страждає, а Філіну  воно на  біса здалося? 

Кілька разів вона навіть хотіла відмовитися, але подумавши і зібравши в кулак усю свою волю, все ж  таки вирішила продовжувати. 

Майбутня слава приємно гріла серце.

Макс теж побажав бути присутнім на такому важливому тренуванні. Звісно, не в центрі подій, а на самому краю імпровізованого поля, щоб тренеру  перед очима  не муляти.

Юля впевнено   плигнула  в сідло.

– Обережніше там! –   пробубонів  Макс, 

Він не любив її триборних тренувань.  

Куди як краще займатися виїздкою: красиво, граціозно і набагато безпечніше.

Добре, що день сьогодні видався не дуже спекотним. І небо затягнуло хмарами, і навіть дрібний дощик часом накрапав.

– Досить базікати! – крикнув Олег, нетерпляче махнув рукою і клацнув секундоміром.

Юля, сповнена впевненості й легкості, спокійним галопом пішла вперед на перше коло.

Вона із задоволенням дихала вологим повітрям, і весь світ бачився їй прекрасним і дивовижним.

Юля простягнула руку, струсила краплі з прохолодного і пружного кінського вуха. 

Філін невдоволено фиркнув.

– Усе йде як треба! –  бадьоро сказала Юля, – Зараз зробимо  друге коло… Тобі подобається, мій красеню? –  запитала вона, скуйовдивши жорстку гриву на холці, –  Мені теж! Швидкість, вітер в обличчя...

На другому колі, перед водною перепоною, одразу за якою височів невеличкий пагорб із дерев'яною перешкодою, Філін несподівано почав вибрикувати. 

Таке іноді траплялося. Але варто було проявити трохи наполегливості, і жеребець знову ставав поступливим. 

Тож Юля не звернула уваги на цей момент неслухняності, а перевела його з рисі на короткий галоп і впевнено зайшла на перешкоду.

Це було досить складно для молодого коня, але Юля не хвилювалася, вона навчилася підводити Філіна до бар'єра так, щоб він  міг обрати найкращу точку відштовхування.

І, начебто, все пішло так, як і повинно було піти.

Філін відштовхнувся і з легкістю перелетів через рів із водою.  

Потім, через кілька кроків, йому потрібно було відштовхнутися ще раз, щоб перескочити через колоди і спуститися вниз.

Що сталося, Юля так і не зрозуміла. 

Дерев'яна стіна промайнула внизу.  У вухах свиснув вітер, сніп дрібного дощу вдарив в обличчя.