12.2

–  Скарби! Скарби треба державі віддати, щоб проблем на дупу не нагребти, – недбало відмахнувся Макс.

– Пара золотих  монет або стародавній  якийсь медальйон можна продати непомітно…

– Припустимо! А крім скарбів?

– Зілля, щоб  прикликати   в  своє життя потрібних людей  або корисні події…

– Ну, це вже краще! – кивнув Макс. – ​​То, може, краще спершу зробимо те, що простіше?

–  У цій книзі  немає простих заклинань.

–  Що ж! Тоді почнемо з мертв'яка та скарбів! 

Ніку не дуже хотілося робити такі серйозні речі в компанії Макса, якому він не зовсім довіряв. Через Юлю.

Юля цікавила його. Хоча він і збирався принести її  у жертву хтозна кому.  То було  якесь запаморочення, не інакше!

Але все вдалося повернути на користь.  І тепер  Юля, начебто, і  не сумнівається, що саме Нік виніс її з печери і не дав надихатися отруйними випарами до смерті.

– Варто спробувати. У  печері.

–  Не впевнений. Там небезпечно.  І, взагалі…

–  Дурня!  –  нетерпляче перебив Макс, – я від цієї печери просто так не відмовлюся. Спершу треба все  первірити. Треба ретельно перевірити, що там з вами трапилося.  Може,  навіть камеру встановити на кілька ночей. А якщо  там  вонючі  не гриби, а щось надприродне?

Очі його блиснули азартом.

– Тоді це – набагато небезпечніше, – розсудливо  зауважив Пашка.

– А якщо,  ми зможемо з ним домовитися?

Нік задумався і машинально допив уже остиглу каву. 

Скільки думок у голові! 

Раптом,  ніяких отруйних мохів та грибів нема! А є хтось, хто причаївся в темряві? 

Раптом сам Нік зробив щось не те –  припустився помилки, забарився,   розлютив могутню силу, і саме тому в нього нічого не вийшло?

Він і сам не знав, що думати. У якусь мить йому здалося, що він  і зовсім з глузду з'їхав, і   ні в  яку печеру з  Юлею,  взагалі, не ходив…

Звісно, печеру потрібно вивчити!  Але тепер туди  слід йти у повній бойовій готовності. Газовий балончик,  наприклад… Респіратор… Щоб переконатися, що в печері повітря безпечне.

Питання, навіщо  туди пхатися після  того, що сталося у нього не виникло.

Нік  багато років  вже шукав справжню  силу,  тому він не міг і не хотів ось так просто змиритися з думкою, що все, що сталося в печері, було звичайною галюцинацією.

До того ж, його смутно турбувало кілька моментів. Юля сильно вдарилася головою, але навіть крові на  голові  не лишилося. Тільки шишка невелика.

Припустимо,   ритуальний кинджал  йому справді примарився. 

Але   як він сам опинився у кущах?  Вийшов із печери? Таке можна припустити.  Та  чому не  звалився одразу перед входом, а відійшов на кілька метрів і впав саме у кущі? А Юля? Як вона вибралася назовні?

І его несподівано почала гризти злість на все, що сталося. В на того, хто  сидить у печері. 

– Маєш рацію! –   погодився він, – То коли  підемо шукати і домовлятися?

Макс поскріб  скроню.

– Найкраще, зробити це  у вихідні дні. Буде час підготуватися. До речі,  і  амулет  зробимо про всяк випадок.

Попереду ще  цілих три дні. Достатньо часу, щоб усе добре обміркувати і  потихеньку  зазирнути  у ту кляту печеру  ще раз. 

Звичайно, є ризик, що настирливий Макс захоче зробити те саме, та  у Ніка  все ж таки  є перевага: він має уявлення про те, що відбувається, або теоретично може відбуватися в цій печері.

– На вихідні? Мені підходить. Тільки ось що. Дівчину свою з нами не тягни. Нема чого їй там  робити, поки ми всі не з'ясуємо, –  сказав Нік.

– Я і не збирався Юльку   тягнути! –  відповів Макс  і подивився на Пашку: –  Ти з нами?

– Ну… мабуть так!  –   промимрив  той, – Тільки, якось… не дуже. Ось що, хлопці. Я  ствол  з собою прихвачу.   Щоб почуватися більш впевнено.

Пашка мав дозвіл на носіння зброї, бо   працював  в охороні.

–  Додому не братиму, — сказав Макс, захлопуючи книгу, — Боюся залипнути. А в мене справ багато. Ти там сам вивчи все. До печеру вирушимо у суботу зранку.

Нік кивнув.  

Права на використання  книги належать  автору. У відповідності до ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» у редакції Закону України від 11 липня 2001 року № 2627-III,   я забороняю   використовувати будь-яким чином, повністю або частково,  цю   книгу. Невиконання цих вимог дасть мені право відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» звернутися до суду та інших органів відповідно до їх компетенції за захистом свого авторського права. І не тільки України, а і Євросоюзу.