8.2

– Ходімо  у кав’ярню? – запропонував Нік, відчайдушно сподіваючись, що дівчина відмовить.

І його надія справдилась.

– Ні, не хочу, – Юля озирнулася, – Давай краще тут, у тіні, по краю лісу погуляємо!

Яка вдача! Нік насилу приховав тріумф. Дівча саме йде туди, куди треба.

Спершу – краєм лісу, потім  – у печеру. 

Але до тріумфу додалася якась гіркота.

Невже це все  так необхідно?

– Розкажи про фотосесію, – попросив Нік, щоб хоч ненадовго відволіктися від похмурих думок.

У тіні дерев було прохолодніше, віяв легкий вітерець від річки.

Юля зібрала волосся в короткий смішний хвостик, відкривши   витончену шию.

– Як гарно… – прошепотіла вона і на мить прикрила очі, насолоджуючись поривами вітру, –  Ну що про неї розповідати?  Грандіозне дійство  в стилі фентезі і містики, такий  собі об'єднаний жанр. Троє фіналістів будуть запрошені в фентезі серіал на другорядні ролі.

– А хто організатор? Це якийсь міський проект?

– Ні,  більш значущий. Тому й перемогти  досить проблематично. А Макс збирається  чаклувати на перемогу, – додала Юля напівжартівливо, – я теж  не проти… Дуже хочу перемогти. Це – фінансова нагорода та можливості.

– Фінансова нагорода?  – спитав Нік з посмішкою.

– Так!  – сказала Юля з викликом, –  Мені потрібні гроші. І що?

–  Нічого.  Але,  послухай. Якщо там  усі такі любителі  фентезі та містики, то вони теж почнуть чаклувати на перемогу? Логічно?

– Ну, в принципі… – зам'ялася Юля.

– І що буде, коли всі  разом почнуть чаклувати?

–  Напевно виграє той, чия магія сильніша, – припустила Юля невпевнено.

– Або ніхто!

Прогулюючись у тіні дерев, вони неквапливо заглиблювалися все далі  і далі в ліс.

І дівчина, стурбована власними переживаннями, не помічала або просто не звертала уваги на те, що новий знайомий повільно, але неухильно веде її до печери.

–  То що робити? – запитав Нік.

– Що робити? –  Юля на мить  замислилася, –  Важке питання. Може, слід застосувати  якесь сильніше чаклунство?

– І ти знаєш, яке саме?

Голос із печери сказав, що жертву треба привести до заходу сонця. Зараз  близько шостої години і до заходу сонця ще далеко. 

До того ж… А  раптом там люди з'являться? Адже ліс не, скоріше, схожий на  парк, є навіть стежки для прогулянок.

Тоді   все нанівець піде.

– Я не впевнена, що знаю. А ти? – у свою чергу запитала Юля.

– Є методики, –  збираючись з думками, сказав Нік, – вони непрості і,  навіть,  небезпечні, але  діють.

– Ти сам перевіряв?

– Скажімо так: чогось  я все ж таки добився. Тільки ось одне занепокоєння…

– Яке?

– Твій приятель. Макс. Якщо  почну допомагати тобі, він може неправильно все зрозуміти. Він уже мене попереджав.

–  Макс такий. Може  дати по морді кому завгодно, –  погодилася Юля і зиркнула на свого співрозмовника. –  Але, з іншого боку, він уміє слухати та чути. Тому не варто особливо хвилюватись.

– А тобі самій не лячно  поруч із ним? Він схожий на аб'юзера, – сказав Нік і додав, наче вибачаючись: – Звичайно, це – не моя справа, але  це – моя особиста думка…

– Макс? – Юля голосно розсміялася, відкривши ідеальне півколо зубів, –  Ні! Ми ж  з пелюшок разом. Він звик мене оберігати.  І  він  відразу  стає м’яким  і лагідним  наче кошеня, якщо я тільки погляну не так.

Нік недовірливо покривив губи, але нічого не сказав.

– То як же нам треба чаклувати, щоб перемогти? – спитала Юля, повертаючись до колишньої теми.

Чесно кажучи, жодної супер сильної магії Нік не знав. 

У його книзі, звичайно, багато старовинних заклинань, але там є  свої нюанси – правильне прочитання. Тембр, інтонація, намір, навіть час прочитання – все  це має значення.

– Я подумаю, – пообіцяв Нік.

– Ого! –  скрикнула Юля, здивовано озираючись,  – то це ми майже до самої печери вийшли…

Нік злякався, що вона зараз зупинитись, захоче повернутися назад. Чи вистачить йому духу скрутити її, вдарити по голові або злегка придушити для того,  щоб вона не пручалася?

Чи вистачить  духу застосувати насильство? Насильства він не міг терпіти...

Кров  прихлинула до скронь,  почала битися і вирувати, а в грудях народжувалося те саме відчуття, про яке він багато читав. 

Він – мисливець,  вона – жертва, і треба зробити так, щоб жертва добровільно   сунула носа у сильце.

Ніку довелося докласти нелюдських зусиль, щоб голос його прозвучав спокійно та невимушено:

– А гарне місце, до речі. Для фотосесії саме те.