Розділ 8.1

Наступного ранку Нік прокинувся з ясною головою.

Ніч, пройшла, на диво, спокійно, він просто провалився в сон,  як у прірву і до самого ранку лежав неначе мертвий, навіть не  ворухнувся.

Пашка ще вчора ввечері втік на якесь побачення і попередив, що, мовляв, гадки не має, коли повернеться.

Тому квартира в його повному розпорядженні. Ніхто не пристане з розпитуваннями та розмовами – цього Нік би зараз не витримав.

З Юлею вони домовилися зустрітись після тренування.

Приводячи себе в порядок, Нік складав план. 

Він уважно розглянув своє голе відображення у дзеркалі ванної кімнати. Гарне, треноване тіло, широкі плечі, розумне, цікаве обличчя – він з юності подобався дівчатам.

Закрив очі, викликав в пам'яті ніжний, легкий образ Юлі верхи на коні. 

Дуже гарна, молода, свіжа…  

А якщо спробувати підсунути в жертву  якусь іншу, незнайому?   Ось тільки як?   Чи зуміє за кілька годин знайти підходящу, зачарувати її і заманити до лісу, до печери, та ще й на заході сонця, в сутінках, вважай? Хіба що повну дуру. 

Він уже намагався кілька разів познайомитися з дівчатами у кав’ярні, щоб просто приємно провести час, але вони навіть у парк не погоджувалися йти, не кажучи вже про ліс.

Старші жінки, які бачили життя і впевнені в собі, набагато легше йдуть на контакт, але такі  не підходять…

Ні,  про це  не треба навіть думати.  

Якщо він почне торгуватися, кого саме приносити в жертву, то нічого не отримає. І голови, найімовірніше, позбудеться... 

Випивши кави, Нік зібрався і подався на заплановане побачення.

Погода була досить спекотною, тому він захопив із собою бейсболку та широкі сонцезахисні окуляри. 

Зазвичай, обходився без таких аксесуарів, але сьогодні  вони можуть стати у нагоді. Бейсболка приховає волосся, та й обличчя залишиться у тіні. А окуляри надійно скриють очі.

Неодноразово вже пошкодував, що приїхав до родича без машини і тепер доводиться обмежувати себе у вільному пересуванні. 

Хоча, з іншого боку, може, таке і на краще…

Ніка перекручувало  від власних думок, але він уперто  йшов  до чогось, чого не міг  зрозуміти. Все це нагадувало підготовку до гри,  у якої  не має сюжету,  і  фінал – невідомий.

Юля якраз чистила Філіна перед тренуванням.

– Щось ти рано, – посміхнулася вона, блиснувши білосніжними зубами та ямочкою на правій щоці.

– Вдома нема чого робити! – Нік із робленою байдужістю знизав плечима, –  почекаю, поки ти закінчиш.

Потім він подумав, що слід  все зробити інакше. Їх не повинні  бачити разом.

–  Чи, краще, почекаю тебе біля кав’ярні, – сказав він зі щирою посмішкою, – щоб не мозолити очі. Щоб ти не відчувала, ніби я тебе підганяю.

– Добре, – просто погодилася Юля.

Напрочуд  тямущий і  кмітливий хлопець!

Зовсім не схожий на Макса, який і кроку не дає їй ступити, заповнює собою весь її простір.

Але вона теж не  поспішала показувати  свої почуття. Боялася злякати. 

Нік їй чимось сподобався. Представницький, з престижною роботою у майбутньому.  

Хороші хірурги завжди в ціні та в пошані. До того ж, у них  схожі інтереси…

Одна перешкода – Макс.  

Але, якщо мати мудрість і хитрість, то й  його домагання можна обійти безболісно.

До того ж їй дуже хотілося, нарешті,  захопитися, відчути цей приплив адреналіну, тремтіння в колінах і всі інші принади першого кохання. 

Можливо, не лише душевні, а й фізичні. 

Спекотні поцілунки, розмови при свічках та багато іншого, ще більш   солодкого   і  спокусливого.

Зберігати себе неодмінно до весілля, Юля не збиралася. Точніше, як пощастить.

В її оточенні були гарні  хлопці, але всі вони Юлі не дуже подобалися. Вірніше, подобалися, але не настільки, щоб вступати через них у розбірки з Максом, який одного разу заявив, що відірве голову будь-кому, хто до неї наблизиться.

Юля  прийняла душ,  перевдягнулась і попрямувала до кав’ярні. 

У принципі, перша  зустріч, напевно,  покаже, чого очікувати  від цих відносин. Або краще одразу відкинути…

Нік чекав на неї не в самій кав’ярні, а на вулиці.

Післяполудене сонце пекло так, що, здавалося, все довкола плавиться від спеки.

– Знаєш, я не хочу кави, –  промовила Юля і додала, дивлячись на Ніка весело, – А тобі личить  бейсболка.

– Жарко, – недбало кинув той, – у мене, якщо голову не прикрити, після мігрень починається… Спадкове від батька.

– Буває, – співчутливо зітхнула Юля.