Колись давно сонце вже пекло на небі своїм гарячим лицем, світ був яскравим, але ніч була порожньою — без зірок, мов порожня скринька. Жили у світі Мегаметруму тоді одні лиш дракони — величезні й могутні. Був серед них один, над яким знущались всі через зріст його малий, і тому той полетів до іншого континенту, Сарстакар.
Одного вечора, коли сонце вже сховалося за обрій, а місяць тихо ковзав небом, маленький дракон стояв на скелі й вдивлявся в темряву ночі. Така темрява йому не подобалась, і в нього загорілося бажання наповнити ніч світлом.
У нього була одна дивна біда — алергія на квіти Сарстакара, які розрослися всюди. Коли він вдихнув аромат цих квітів, його ніздрі почали свербіти, і дракон не втримався — чхнув.
З ніздрів його вилетів полум'яний струмінь, який прорізав небо, створивши в ній жовту діру. Здалося це йому гарним, і тому вдень вирішив спати, а вночі витрачати час на створення нових "дірок", назвавши їх зірками.
З того часу дракон кожної ночі намагався творити нові зорі своїм чарівним вогнем, розсипаючи світло у нічне небо, щоб ніч ніколи не була зовсім темною.
Так народилася перша зірка — від випадкового чиху невеликого дракона, що вирішив подарувати світу трохи світла й надії.
Відредаговано: 17.06.2025