Піски оазису

Давно це було, коли пустеля Ат-Харра дійсно існувала на мапах Ат-Рене і не була схована під Межовим морем. Тоді жив один з найперших джадугарів Мегаметруму Ноура Абдулах. Мріяв він про одне — зробити з оазису посеред Ат-Харра повну ділянку лісу. Щоб більше не було піщаного моря, щоб жили тут тварини мирно, бо спостерігав за цим місцем з самого дитинства він, і любила природа його.
 І джадугар — що означає з ельфійської "майстер магії" — нарешті зміг почати розширювати оазис на всю територію пустелі. Дізнався про це побратим його, Омар Мустафа. Використовував Ат-Харра він, як місце, де робив різні страшні протизаконні експерименти, користуючись тим, що ніхто не з'являється з людей в цьому місці. Та і заздрив ще з дитинства своєму товаришу — його зв'язку з природою.
 Щоб ніхто не дізнався й далі про його схованки, пішов до найближчого міста він — до Ат-Шаграту. Там сказав шейху Шамеду Ат-Фарсі, що іншого джадугара треба знищити й припинити зростання природи по Ат-Харрі. У відповідь сам шейх спитав, нащо робити цю страшну подію, бо був відомим Ноур Абдулах на всі країни.
 — Бо хоче він зрадити тебе. Хоче стати відомим завдяки зниклій пустелі, щоб люди побачили, на що він здатний і зайняти місце твоє.
 Повірив Шамед Ат-Фарсі цим словам не вагаючись, бо був надто емоційний, і скористався цим Мустафа. Наказав спалити усю зелень, яка там є, а самого Ноуру вбити й принести султану його голову.
 Тоді Омар Мустафа разом з підданими султана почали виконувати наказ. Як тільки спалили все до останньої травинки, почали шукати самого Абдулаха. Але недооцінили вони ворога. Як дізнався той про смерть своєї праці, встромив посох у попіл, закружляв ним, і усі міста разом з ворогами та самим Ноуром пішли під воду.
 Саме з тих часів ціле місто разом з пустелею вже не частина Ат-Рене, а територія підводного царства.