Жив-був високo в небі величний Орел. Він був царем усіх птахів і дуже любив літати над своїм прекрасним краєм.
А який же це був край!
Там і високі гори, і блакитні озера, і швидкі річки, і зелені ліси, де співають пташки, і квітучі поля, де метелики танцюють у променях сонця.
Всі птахи жили дружно й щасливо під ясним небом.
Аж ось одного дня з’явилася над краєм страшна темна хмара. Вона сунула з самого сходу й закривала сонце.
Орел піднявся високо-високо й побачив — це не просто хмара, а страшний сірий птах з металу! Він був важкий, холодний і міцний, немов скеля.
Орел зібрав усіх пташок і сказав:
— Цей край — наш дім! Ми його захистимо разом!
Він перший кинувся до Металевого Птаха. Але той був великий і сильний. Його крила — з заліза, його тіло — мов камінь.
Та Орел не відступав. Він сміливо літав навколо, атакував знову і знову, не боявся болю й втоми.
Попереду була висока-висока скеля. Орел зрозумів — це його єдиний шанс!
Він зібрав усі свої сили, піднявся так високо, як тільки міг, і стрімко полетів на Металевого Птаха.
Від удару страшний птах втратив рівновагу, і вітер закрутив його прямо до скелі! Там він і розбився.
Та й Орел постраждав — одне його крило було зранене, і він більше не міг літати сам.
Але тоді сталося диво — до нього підлетіли всі птахи: горобці, ластівки, лелеки, соколи, чайки…
Вони підставили свої крила, і разом зробили Орлу м’який трон з пір’ячка.
Так усі разом повернулися додому. З того часу більше ніхто не смів нападати на їхнє королівство, бо кожен знав — коли птахи разом, вони — непереможні!
Кінець.
