ПЛОДИ ЛЮБОВІ

                          ПЛОДИ ЛЮБОВІ

  Люблячі ДМИТРО І АЗАЛІЯ та ЛЮБОВ ЖИТТЯ ДЖЕРЕЛА та їх споріднені душі Ізабелла і Марія та Мері з Ангел охоронець Дмитра — це фея АНЕЛЕЯ красива з зелені ласкаві очі й крила прозорі чотири симетричні з спини із круглим лицем, як в Ізабелла є  Святі інші — то є хлопчики Ісус і Рафаїл та Уриїл брати й дівчатка Любов і Марія та Розалія вирушили у подорож у інший світ де до них прилетів ДУХ УТІШИТЕЛЬ і мовив, що вони мають місія — це йти у подорож цим світом і здобути ПЛОДИ ЛЮБОВІ, які є Грандіозні.

  Свята компанія вирішила послухатися Святого Духа Утішителя і піти й здобути ПЛОДИ ЛЮБОВІ і так і вчинили — вони пішли прямо — туди куди показав їм дорогу крізь ліс Дух чистий і могутній.

  Йдуть по дорозі у лісі між дерева дуби старі і товсті та сосни усі ці дерева при дорозі покриті мохом зеленим ніжним з землі до верхівки дерев — йдуть у радості і тішаться пригодою приємною.

  АНЕЛЕЯ  мовила радісно: — Тоді коли тішишся — тоді ти в повні щасливий, а ми тепер тішимося життям з своя чарівна історія, яка стане казкою Святою для добрих душ. Дмитро Люблячий мовив радісно: — АНЕЛЕЯ — щира правда твої слова добрі і мудрі. А я збагнув, що ми тішимося тому, що любимо і втішання приходить від Любові до того від чого ти тішишся. Ось ми любимо ліс і одне одного і від цього тішимося.

  Блиснула блискавка і вдарила у мертве дерево, яке вибухнуло і розлетілося на порох — це супроводжувала яскрава блискавиця, як їх настрій — тепер є яскравий. — Казкове видовище. — мовив Дмитро. — Казка — це мрія серця. — мовила Ізабелла.

  З Неба полився дощ сильний і потужний і вони заховалися за дуб, який своїми густими і пишними гіллям із листям, якого багато закрив дощ від них. — Дощ у лісі — це приємно, як наша Любов. — мовила Марія.

  Вони пішли прямо на північ і побачили квітку, яка є мов черевичок, але більшого розміру і вона бризнула ароматом парфуму солодка елегантність, а над нею літають бджоли і світлячки — це красиве видовище оцінив Рафаїл з радістю милою: — Жива казка — краса проста і велика водночас від, якої приємно дуже та радісно сильно, як життя комфортне. — Це і є життям комфортним, бо наша пригода є комфортною нам. — мовила Розалія радісно.

  За ними почало бігти ціла зграя сірих вовків з сині очі — Свята сім’я втікає дуже швидко, як зайці. Вовки гарчать, попереду річка гірська, а над нею дерево повалене лежить і добрі побігли по дереві на інший берег, а дерево – міст скинули в річку, яка його понесла на північ й вовки зупинилися. — Адреналін скаче в мені, як серце закохане. — мовила Марія красива і ласкава.

  Біжать по долині лісовій верб і забігли в поле пшениці й бачать попереду за 3 км гори куди й веде дорога. — Через гори йдемо до ПЛОДИ ЛЮБОВІ. — мовила АЗАЛІЯ. — У горах високо зима — сніги. І я взяла нам зимовий одяг. — ЛЮБОВ ЖИТТЯ ДЖЕРЕЛА роздала одяг їм, який перенесла силою думки і духа свого Святого з їх кімнат.

  Зайшли в гори й піднімаються угору й опинилися у зимі між хвойні ялини покриті снігом й бачать коні білі й сіли на них та поскакали вперед на конях, які побігли із стрімкою швидкістю потужно і принесли їх до лабіринту з сосен колючих з низу до верху вкриті гострими голками зеленими і покриті снігом, тепер є мороз великий до 15 по Цельсію сніг блистить від морозу і від сяйва Місяцю, а вони йдуть у лабіринті сосен й намагаються вийти й не можуть й ходять тут вже годину й Дмитро залинув ЛЮБОВ ЛАГДІНА із серця і душі чистих дуже і ЛЮБОВ вказала вихід з лабіринту є прямо через 1 км й вони пішли, але знову заблукали й почали замерзати від морозу десь у нетрях соснового лабіринту й відчувають холод сильний й їх тіло охолодилося і пальці обмерзли й їм холодно і боляче й трясуться від лютого морозу й тут збагнули, що замерзають і попросили допомоги в ДУХА УТІШИТЕЛЯ і всі обнялися в колі дружньому і тоді коли вже думають замерзли — то їх тіла і дух та душа і все їх єство запалало ЛЮБОВ чистою і Святою — вогнем Любові теплої дуже, що аж на серці і душі приємно з духом, яка їх зігріває і розморожує з гарячою ЛЮБОВ ДІВОЧОЮ, яка лине у їх серцях і теж їх зігріває і тепер вони Святі перебувають у ЛЮБОВ, бо нею палають уже хвилину й на далі теж тепер й зраділи дуже і є щасливі від того, щоб бути ЛЮБОВ і нею палати і линути й пішли й за 30 м вийшли з лабіринту до схилу гори покритої підсніжниками білими й спустились в долину квітів троянд червоних і до них прилетів ДУХ УТІШИТЕЛЬ і є з ними біля річки чистої і спокійної й мовив радісно: — Ви Святі — вже здобули ПЛОДИ ЛЮБОВІ — це послух мені ДУХУ УТІШИТЕЛЮ — це та ЛЮБОВ ВОГОНЬ тепла і лин ЛЮБОВ ДІВОЧА ці відчуття емоційні, які врятували вам життя від мене і вашої Віри в ЛЮБОВ, тож тепер насолоджуйтеся ЛЮБОВ ВОГНЕМ, якою палаєте до мене і я запалав нею до вас, бо ЛЮБЛЮ вас більше ніж ви мене. І від їх взаємної ЛЮБОВ ВОГНЯ, яка палає до одне одного і лину ЛЮБОВ ДІВОЧА ГАРЯЧА у серцях — виникла ГАРМОНІЯ відчуття чисте і приємне. — Дякуємо, що зробив нас щасливими. — подякували добрі душі — доброму Духу, а від їх ЛЮБОВІ потужної троянди закрутилися і залинули запахом щастя, як їх душі настроєм щастя світлого, як їх ум ясний. — ЛЮБОВ — ЦЕ РАЙ. — мовив ДМИТРО ЛЮБЛЯЧИЙ.

                  ЗАВЕРШЕНО.