У ГЛИБОКІЙ ЧАРІВНОСТІ. ПРИГОДИ У ПРИРОДІ. ЧАРІВНІ МЕТЕЛИКИ

                         У ГЛИБОКІЙ ЧАРІВНОСТІ

    АЗАЛІЯ взяла дітей Світлих і Святих РАФАЇЛ і РОЗАЛІЯ, ІСУС і ЛЮБОВ, УРИЇЛ і МАРІЯ У глибоку чарівність — це відчуття, яке їх огорнуло мов вітерець Лагідний і чарує собою, як ЛЮБОВ СВЯТАЯ — діти Святі від глибокої чарівності є щасливими дуже і мовила ЛЮБОВ щасливо: «ГЛИБОКА ЧАРІВНІСТЬ — це чари ЛЮБОВІ».

  АЗАЛІЯ СВЯТА ДУХ жінка з нефритові очі вкинула відчуття ГЛИБОКА ЧАРІВНІСТЬ У ЛЮБОВ СПІРАЛЬ і виникла жінка, яка мовить голосом ГЛИБОКОЇ ЧАРІВНОСТІ, а її краса є глибока чарівна: «Я є ГЛИБОКА ЧАРІВНІСТЬ, дякую, що сотворили мене». І вона Свята лине відчуттям дуже сильним Глибока чарівність У мільйон раз сили — це дуже приємне відчуття по силі і рівні приємності є потужним і  приємним мов щастя і насолода і втіха й піднесення. Від, якої вони стали щасливими.         

                 ПРИГОДИ У ПРИРОДІ

  АЗАЛІЯ Свята йде з Дмитро її Я на природі по березі річка Стрий.

  Побачили видру красиву і Азалія влила розум У видру — заговорила Ласкаво: «Я видра, дякую за розум — тепер моє життя буде розумним». ДМИТРО мовив Лагідно: «Видра, поведи нас до тих красивих місць де ми, ще не бували й покажи, щось дивне — приємне». АЗАЛІЯ мовить спокійно: «І розкажи нам про своє Життя і свої сни». Видра розповідає ласкаво: «Снилося мені те, що я плавала У річці Стрий і зловила рибу марена велику і з’їла її, а інший сон — це є те, що я побачила Ангела У своєму сон ,який дарував мені ЛАСКАВА СИЛА У сон і я прокинулася і маю, цю Ласкава Сила У житті, яке є на природі де я живу У лісі У норі на березі річки з сім’я своя інші куниці ми є щасливі разом від доброти і Любові одне одного, а їмо ми ягоди ожину і трави й рибу і п’ємо воду чисту з джерела і бігаємо щодня по березі річки де до нас приходять щодня Ангели Святі, які граються із нами грайливо, бо ми є добрі і без грішні». ДМИТРО СВЯТИЙ обняв куницю і полюбив її ЛЮБОВ — із глибини свого Люблячого серця, а куниця його навзаєм, а Азалія лине щастям поривчастим і на них віє річковий бриз — вітерець ласкавий: легкий, як їх душі і приємний, як їх серця Люблячі. Тут вони є лиш троє і поєднались з природою У ГАРМОНІЯ.  

                         ЧАРІВНІ МЕТЕЛИКИ

  РАФАЇЛ і РОЗАЛІЯ йдуть У літку на природі У лісі в долині річки де милуються ним і метеликами білими і жовтими, а шукають веселкового метелика, який їм приснився У сні, із ними є АЗАЛІЯ СВЯТА, яка влила розум У білого метелика — і, заговорив мелодійно і ніжно: «Ви волієте знайти метелика веселкового, я знаю де він є — У лісі, цьому вербовому, ходіть за мною — я лечу гарному зеленому. А троє Святих пішли за ним де Азалія летить У повітрі.

  Метелик білий привів їх до озера з чиста вода Усередині лісу, де Святі бачать літає метелику веселковий і зраділи — цей метелик кружляв лагідно, як закохані У танцю Любові, а тепер прилетів до РАФАЇЛ І РОЗАЛІЯ, рухає крилами. РАФАЇЛ, рухає крилами. РАФАЇЛ мовив радісно: «Метелик прилетів із раю до нас, щоб зробити нас щасливими». АЗАЛІЯ влила розум У метелика веселкового, який заговорив мелодійною Гармонією У голосі: «Я метелик чарівний і творю метеликову  чарівність — це є краса видовищна мого польоту — насолода зору».