ЧАРІВНИЙ ТРЮФЕЛЬ

Діти світлі хлопчик і дівчинка: він Ісус, а вона Любов — пішли У ліс великий шукати гриб чарівний трюфель. І взяли з собою їжу і воду та лопату маленьку.

  І прийшли у ліс зелений літній, напрочуд теплий і вологий після дощу. Тепер осяяний сонцем золотистим і ніжним та теплим.

  Ісус мовить щиро: «Любов, шукаймо дуб! І під ним копаймо! Але так, щоб не пошкодити корінь! Добре!?» Любов мовить щиро теж: «Добре! Ісус! А тут дубів море. Під, яким копати»? А ІСУС відповідає щиро: «Під тим дубом – де випалена земля». ЛЮБОВ мовила Любляче: «О, Ісус! Під одним дуб є земля випалена! Ось тут: під старим деревом». Ісус мовить Любляче: «То копаймо! Спершу Я, а далі ти».

  І почали. Ісус копає і спершу викинув випалену Землю, а далі лопату у руку взяла Любов і обоє бачать є гриб трюфель чорний.

  Ісус витяг трюфель. І дивиться на нього і радіє із Любов.

  Дуб старий почав скрипіти! І тепер наче гудить! Під, яким вони викопали трюфель.

  Ісус дав гриб делікатес у руки Любов — тримає, і бачить сяє фіолетовим сяйвом яскравим. Діти здивувалися. ЛЮБОВ захоплена: «Це чарівний трюфель»! Ісус: «Як ти його з’їси — то станеш більш чарівною». ЛЮБОВ зраділа і мовить солодко: «Поділимося трюфелем. І обоє будемо більш чарівніші». Ісус мовить Лагідно : «Гаразд, з’їмо чарівний трюфель і станемо чарівними». ЛЮБОВ мовить лагідно: «Я з’їла — тепер твоя половина, їж!» І Ісус з’їв — з’їли обоє і засяли світлом ласкавим фіолетовим.

  А У лісі йдуть люди добрі і побачили сяючих дітей і мовили здивовано: «Ангели Святі! Помилуйте нас».

  А діти Ісус і Любов сміються весело лагідним тоном.

  У лісі затряслися дерева і земля. З під землі вилізли гриби трюфелі сяючі і з’єдналися їх сотні У одне єдине тіло У формі людини й біжить за діти і сяє фіолетово.

  Ісус і Любов біжать по лісі сяючі. А сяючий трюфель за ними – біжить.

  Трюфель сяючий мовив м’ясистим і смачним голосом: «Я є трюфель сяючий і живий! Я маю свідомість — і я є чудотворець — зупиніться, бо я доброякісний гриб! І ось моє чудо: перше — це мої плоди смачні — даю вам їсти частину себе від Любові моєї до вас». Діти стали і бачать на моху грибами трюфель білими і сяють фіолетовим. Ісус мовив здивовано і радісно: «Дякую, живий трюфель чарівний — ти породив скарб — це частинки тебе самого їжа делікатес, чим ми можемо тобі віддячити? Як?» Чарівний трюфель задумався і мовив своїм тоном: «Ісус і Любов и просіть у Бога дощів і тепла для лісу, бо ми живі любимо дощі і тепло. Та, ще вчіть людей любити гриби і ліс та садіть дерева молоді на вирубці, бо дерево — це союзник плодовий гриба у житті нашого росту».

  Ісус і Любов обняли чарівного трюфеля — обняв і їх і мовив: «Дивіться, діти, не їсти мене — бо я породжую гриби — я їх джерело». ЛЮБОВ мовила лагідно: «Так, як ми джерело своїх солодких снів — тобто наша фантазія чиста —  творить нам сни приємні, а ти чарівний трюфель сяючий творити нам ситне життя»! Ісус лагідно: «Бо від грибів твоїх ми будемо ситі, як ти природою».