ВЕЛИЧНА ЛЮБОВ

                   ВЕЛИЧНА ЛЮБОВ 

  Святі ДМИТРО і МАРІЯ з діти їх РАФАЇЛ і РОЗАЛІЯ — вирушили у подорож — у Галактику ВЕЛИЧНА ЛЮБОВ — туди їх перенесла АЗАЛІЯ Свята своїм Духом. І вони Любячі — йдуть у долині річки чистої і спокійної, як їх серця Святі. 

  Перед ними — виник олень і мовив щиро і ніжно: — Привіт вам, ви маєте — пройти у лісі в долині цієї ріки — Надприродні струни — це є духи дерев, які —не пускають — до центру лісу — у, якому є скарб, Я йду з вами і покажу вам дорогу. — Привіт,  Добре ходімо. — мовив ДМИТРО Лагідно. 

  І вони пішли — й дуть у долині лісу — де ростуть верби — великі і дуби та вільхи — а за ними за мостом над струмком — є Надпиродні струни — це є духи дерев: дубів і верб й вільх, які оповили ліс на місці галявин — а Святі — підійшли до них — і полюбили ЛЮБОВ ЛАГІДНОЮ — ці дерева, які — здивувались ЛЮБОВІ — і теж линуть ЛЮБОВ'Ю до них — Лагдіною — і відступили їм прохід. А Марія мовила щиро і радісно та Лагідно: — ЛЮБОВ — це ключ, який відкриває — закрите. Вони Люблячі зайшли на галявину квітів первоцвітів —їх тисячі там і дуже сильно пахнуть — і є груші лісові і Яблуні — цвітуть і пахнуть —та трави у цій долині і глід. — Краса неймовірна. —мовила щиро і зачаровано РОЗАЛІЯ. — Так, красиво... А де ж скарб? — мовив здивовано і зачаровано РАФАЇЛ. ДМИТРО мовив щиро і Лагдіно та радісно: — Скарб — це краса природи. І його сім'я з ним погодилась — і обянла його, а він їх. І радіють щасливі. 

  Прийшли Духи Дубів і верб й Вільх — й з них — потекла — сила —це Надприродні струни — їх життєва сила Надприродна — могутня мов блискавки —і сильні, як потужна течія ріки — і з'єдналася — з собою — і красою природи, яка з ним — засяяла — красивим світлом кольорів — і лине — могутністю приємною — відчуттям. А Дух Дуб мовив щиро і Лагідно: — Краса природи — це скарб живий — і коли її помічаєш — то вона лікує душу. Дух Верба мовила Лагідно і щиро: — Життя — це своєрідна — форма сили Любові — і, щоб життя — було щасливим — воно має бути чистим і непорочним, бо в Чистоті живе щастя. Дух Вільха мовила щиро і Лагідно: — Надприродність — нам приємна, бо ми є — частиною цієї Надприродної природи.