Розділ 163: Прокляття притулку з привидами повертається

Сару завжди захоплювала покинута притулок на околиці міста. Вона чула чутки про привиди та дивні події, які там відбувалися. Але, незважаючи на попередження, вона не змогла встояти перед бажанням дослідити темну та моторошну будівлю.

Увійшовши до притулку, вона відчула важку вагу в повітрі. Атмосфера була насичена напругою та страхом. Вона обережно попрямувала коридорами, її серце б’ється від передчуття.

Раптом вона почула слабкий шепіт з однієї з кімнат. Вона підкралася ближче, і шепіт став голоснішим. Це був моторошний голос, майже як спів. Вона спробувала відступити, але було вже пізно.

Перед нею постала примарна постать жінки, яка перегородила їй шлях. Очі жінки сяяли потойбічним світлом, і Сара відчула, як від неї виходить величезна сила.

"Хто ти?" — запитала Сара тремтячим голосом.

«Я — дух пацієнта, який тут давно помер», — відповіла жінка. «Я був проклятий бродити цими залами, переслідуючи кожного, хто наважиться туди».

Сара відчувала, як навколо неї пульсує енергія прокляття. Вона знала, що мусить його зламати, якщо хоче втекти живою з притулку.

Тремтячими руками вона витягла маленький амулет, який купила у місцевого містика. Кажуть, що воно має силу зняти будь-яке прокляття.

Вона піднесла амулет до примарної жінки, і зсередини засяяло яскраве світло. Жінка випустила крик, від якого холоніла кров, коли прокляття було знято, і вона була звільнена від своїх мук.

Сара швидко вибралася з притулку, її серце калатало від полегшення. Вона знала, що ледве уникла жахливої долі, і ніколи не забуде тих жахів, свідком яких стала в тому проклятому місці.