Розділ 160: Затінена фігура в парку розваг із привидами

Коли сонце сідало над покинутим парком розваг, атмосфера ставала все більш моторошною. Парк був закритий роками, але старі атракціони все ще стояли, поржавіли та занепадали. Розповідали, що вночі тут відбувалися дивні речі, і багато хто взагалі уникав цього.

Але одну молоду жінку на ім’я Емілі привернула чарівна краса парку. Її завжди захоплювали покинуті місця, і вона не могла встояти перед привабливістю старого парку розваг. Вона прибула саме тоді, коли останній промінь світла зник з неба, і почала досліджувати парк, дивлячись на іржаве колесо огляду, зламані американські гірки та порожню аркаду.

Пробираючись через парк, вона почула дивні звуки, що доносилися з однієї з покинутих будівель. Цікавість взяла верх над нею, вона підійшла до будівлі й повільно штовхнула двері. Усередині кімнату запанувала моторошна тиша, яку порушував лише звук її кроків, що відлунювали по стінах.

Раптом перед нею постала темна постать. Емілі злякано ахнула й поштовхнулася назад, але постать не поворухнулася. Вона не могла розрізнити жодних деталей, але відчувала присутність постаті перед собою.

Емілі спробувала втекти, але її ноги не рухалися. Вона була на місці, і затінена постать повільно просувалася до неї. Підійшовши ближче, вона побачила, що це була не людина, а якась темна істота, очі якої світилися зловмисним світлом.

Емілі відчула непереборний жах і спробувала закричати, але її голос застряг у горлі. Здавалося, істота харчувалася її страхом, посилюючись з кожною миттю.

Коли істота наблизилася до неї, Емілі подумала, що помре. Але потім вона згадала те, що прочитала в книзі про привидів і привидів. Вона заплющила очі й зосередилася на щасливому спогаді, одному з бабусиних яблучних пирогів, його запаху та смаку.

Раптом затінена постать зупинилася на місці, наче завмерла. Емілі відчула, як його сила слабшає, і скористалася нагодою, щоб втекти з кімнати. Поки вона бігла безлюдним парком, вона зрозуміла, що істота харчувалася її страхом, і вона позбулася його влади, зосередившись на чомусь позитивному.

Емілі більше ніколи не поверталася до парку розваг із привидами, але цей досвід залишився з нею на все життя. Вона дізналася, що інколи найпотужнішою зброєю проти темряви є світло надії та позитиву.