Розділ 143: Відьмине прокляття Болота з привидами

У самому серці глибокого темного болота молода пара натрапила на маленьку, здавалося, покинуту хатину. Салон був у аварійному стані, дах провалився, вікна були забиті дошками. Коли вони обережно наблизилися, то помітили дивне відчуття в повітрі, ніби за ними спостерігали.

Коли вони відчинили скрипучі двері, їх зустрів сильний запах вогкої землі та гнилої деревини. Усередині вони знайшли одну кімнату з великим каміном в одному кінці та ліжком в іншому. Стіни були прикрашені дивними символами та позначками, а повітря було густе від густого туману.

Обережно досліджуючи каюту, вони натрапили на маленьку книжкову полицю в кутку. Після подальшого огляду вони виявили товстий фоліант у шкіряній палітурці, сторінки якого були пожовклими та крихкими від старості. Назва книжки була написана стародавньою мовою, і подружжя не могло її зрозуміти.

Цікавість взяла верх, і вони вирішили взяти книгу з собою як сувенір. Однак, щойно вони вийшли з кабіни, вони відчули раптовий холод у повітрі. Небо потемніло, і здалеку було чути тихий гул.

Раптом болото ожило моторошними, примарними привидами, що виринали з каламутної глибини. Подружжя спробувало втекти, але опинилися в пастці в колі цих примарних фігур, кожна з яких мовчки манила їх ближче.

Тоді вони почули зловісне реготання, і перед ними постала відьма. Її очі сяяли потойбічним світлом, коли вона проклинала пару за те, що вони взяли книгу. Вона попередила їх, що прокляття буде слідувати за ними, куди б вони не пішли, і вони ніколи не уникнуть її гніву.

Подружжя, яке тепер усвідомило свою помилку, спробувало повернути книгу в каюту, але прокляття відьми вже запанувало. Вони заблукали в туманному покрученому болоті, переслідувані примарними фігурами та прокляті мстивим духом відьми.

З того дня їх більше ніхто не бачив. Каюту знайшли порожньою та покинутою, а прокляту книгу ніде не було. Єдине, що залишилося, це зловісний сміх відьми, що лунає луною в туманному болоті, застерігаючи інших не робити такої ж помилки.