Розділ 86: Зачарований лабіринт

Еммі подобалося досліджувати нові місця та шукати пригоди, куди б вона не була. Тож коли вона почула про таємничий лабіринт у глибині лісу, який, як кажуть, був зачарований, вона зрозуміла, що мусить його перевірити.

Пробираючись крізь густі дерева, Емма відчула хвилювання, змішане з трепетом. Чутки, які вона почула про лабіринт, викликали тривогу - деякі люди стверджували, що входили в нього і ніколи звідти не виходили. Але Емму це не злякало. Вона зіткнулася з багатьма випробуваннями під час своїх подорожей, і вона була впевнена, що зможе впоратися з усім, що чекало попереду.

Нарешті, після годин блукань, Емма прибула до входу в лабіринт. Вхід був позначений парою стародавніх кам’яних стовпів, а за ними Емма бачила високі живоплоти, які утворювали лабіринт.

Глибоко вдихнувши, Емма ступила вперед і почала пробиратися крізь лабіринт. Живоплоти були такі високі, що вона не могла їх бачити, а звивисті стежки, здавалося, вели її колами. Але Емма була сповнена рішучості продовжувати.

Йдучи, Емма помітила, що повітря стає холоднішим, а небо темніє. Незабаром вона опинилася на туманній галявині в центрі лабіринту. У центрі галявини стояла кам’яна статуя жінки із суворим виразом обличчя, а біля її ніг лежав маленький вишуканий ключ.

Емма взяла ключ і уважно його оглянула. Він був виготовлений із золота та мав складні візерунки, викарбувані на його поверхні. Вона знала, що це має бути важливо.

Раптом Емма почула шелест у кущах поблизу. Вона обернулася й побачила групу людей, одягнених у мантії, їхні обличчя були закриті капюшонами. Вони прийшли провести ритуал у колі.

Емма з жахом спостерігала, як вони почали співати й запалювати свічки, закликаючи стародавні сили. Вона знала, що має втекти з лабіринту та попередити владу про те, що відбувається.

З ключем у руці Емма повернулася крізь лабіринт, її серце калатало від страху. Але коли вона підійшла до входу, то побачила, що шлях їй загородили фігури в капюшонах. Виходу не було.

Саме тоді, коли Емма подумала, що все втрачено, її покликав голос. Це була статуя з центру лабіринту. «Скористайся ключем», — сказано. Емма вагалася, але знала, що в неї не було іншого вибору.

Вона вставила ключ у замок найближчого стовпа й повернула його. Кам’яний стовп застогнав і повільно почав рухатися, відкриваючи прихований прохід. Емма кинулася крізь отвір і помчала через ліс, не озираючись назад, доки не опинилася в безпеці.

Через кілька днів Емма дізналася, що фігури в капюшонах заарештовано, а ритуал припинено. Вона зітхнула з полегшенням, знаючи, що зіграла свою роль у тому, щоб щось небезпечне не сталося. Зачарований лабіринт все ще був там, але Емма знала, що ніколи не повернеться.