Розділ 47: Замок божевільного вченого

Глибоко в серці темного, моторошного лісу стояв замок. Це був не будь-який замок, а замок божевільного вченого. Городяни довго уникали замку, боячись дивних звуків, що долинали з-поміж його стін, і випадкових спалахів блискавок, які освітлювали небо.

Одного разу група мандрівників проходила лісом і натрапила на замок. Їм було цікаво та заінтриговано чутками навколо цього, тому вони вирішили провести розслідування.

Підійшовши до воріт замку, вони помітили дивні символи, викарбувані на камені. Незважаючи на неспокій, вони відчинили ворота й увійшли у двір.

Пробираючись через замок, вони зіткнулися з різноманітними дивними та тривожними експериментами. Там були банки, наповнені дивними рідинами, і химерні істоти, замкнені в клітках. Вони також виявили кімнату, наповнену складною технікою та пристроями, які гули від енергії.

Раптом позаду вони почули голос. Обернувшись, вони побачили самого божевільного вченого. Він був високий і сухорлявий, з буйним, розпатланим волоссям і темними колами під очима. Він був одягнений у довгий білий халат, а в руці тримав пробірку.

Мандрівники були налякані, але божевільний вчений виглядав досить доброзичливо. Він запросив їх приєднатися до його лабораторії та показав їм свій останній винахід – машину, яка може контролювати погоду. Вчений пояснив, що його завжди захоплювала сила природи і що він присвятив своє життя розкриттю її таємниць.

Поки вони спостерігали, вчений клацнув перемикачем, і машина ожила. Блискавки тріщали по кімнаті, і мандрівники відчули, як падає температура. Раптом пролунав гучний вибух, і машина заіскрилася та запурхнула.

Божевільного вченого відкинуло назад і він нерухомо лежав на землі. Мандрівники кинулися до нього, але було пізно — він уже був мертвий.

Виходячи із замку, мандрівники не могли позбутися відчуття, що щойно стали свідками чогось справді неймовірного. Вони назавжди пам’ятатимуть дивовижний і дивовижний замок божевільного вченого та дивні та жахливі експерименти, які проводилися в його стінах.