Розділ 45: Відьомський котел

Коли повний місяць піднявся високо в небо, село Рейвенвуд було оповите моторошним туманом. Селяни поспішили додому, міцно замкнувши двері та засунувши штори. Вони знали, що сьогодні ніч відьомського казана, і не хотіли брати в цьому участь.

У центрі села стояв великий казан, у якому кипіла неземна зелена рідина. Постать у чорному плащі стояла над ним і помішувала вміст довгою дерев’яною ложкою.

Селяни налякано перешіптувалися, знаючи, що відьма замишляє щось темне й небезпечне. Вони чули розповіді про її сили і знали, що з нею не можна жартувати.

Раптом відьма кинула щось у котел, від чого рідина забулькувала й закипіла ще сильніше. Селяни затамували подих, дивуючись, що ж страшного мало статися.

Коли пар розвіявся, селяни побачили, що з казана щось випливло. Це була покручена істота з довгими веретеноподібними ногами та гострими, як бритва, кігтями. Воно видало вереск, від якого в них по спинах пройшли мурашки.

Відьма радісно реготала, знаючи, що її останнє творіння мало успіх. Вона покликала істоту до себе і щось прошепотіла їй на вухо. Воно слухняно кивнуло й помчало в ніч.

Селяни з жахом спостерігали, як з котла вилазило все більше і більше істот, кожна страшніша за попередню. Вони знали, що їм потрібно щось зробити, перш ніж витвори відьми спустошили їхнє село.

Кілька сміливців зібрали свою зброю та вирушили протистояти відьмі, вирішивши покласти край її злим планам. Вони підкралися до її котеджу зі зброєю напоготові.

Але коли вони увірвалися в двері, то виявили лише порожню кімнату. Відьма та її істоти зникли, не залишивши жодного сліду свого місцезнаходження.

Селяни відчули полегшення, що небезпека минула, але вони знали, що відьма може повернутися будь-якої миті. Вони пообіцяли зберігати пильність і бути готовими до будь-яких майбутніх загроз. Бо відьомський котел нагадав їм про темну й небезпечну магію, яка ховалася серед них, чекаючи, щоб її розв’язали.