Розділ 38: Примарний автостоп

Коли сонце почало сідати й настала темрява, самотня машина їхала безлюдною дорогою посеред нічого. Водій, молодий чоловік на ім’я Джек, їхав годинами й дуже хотів дістатися до місця призначення. Раптом він помітив постать, яка стояла на узбіччі дороги й їла автостопом.

Не вагаючись, Джек зупинився і запропонував незнайомцю підвезти. Чоловік заліз у машину, його обличчя було закрито капелюхом із широкими полями та довгим пальтом. Він загадково посміхнувся Джеку та сказав: «Дякую за поїздку, мій друже».

Коли вони їхали, Джек не міг не почуватися не по собі. У цьому автостопщику було щось не так, чогось він не міг точно зрозуміти. Раптом незнайомець заговорив.

«Мені прикро це говорити, але ви зробили серйозну помилку», — сказав він холодним і грізним голосом.

Перш ніж Джек встиг зреагувати, автостопник перетворився на привид, його обличчя спотворилося від чистої злоби. Джек спробував завести машину, але двигун не крутився. Примарний автостопник із захватом реготав, насміхаючись із Джека його потойбічними силами.

Ніч йшла, і Джек опинився в смертельній грі в кішки-мишки зі злим духом. Здавалося, що автостопник був усюди, з’являвся на задньому сидінні, на узбіччі і навіть у голові Джека. Але Джек відмовився здаватися, сповнений рішучості знайти спосіб перемогти примарного автостопщика та врятуватися від нього.

Нарешті, після годин жаху та плутанини, Джек натрапив на спосіб вигнати примарного автостопа назад у підземний світ. Завдяки поєднанню швидкого мислення та чистої сили волі Джек зміг подолати свій страх і повернути дух туди, звідки він прийшов.

Змучений і приголомшений Джек нарешті дістався місця призначення. Він знав, що ніколи не забуде жахливої зустрічі з примарним автостопом, і поклявся завжди бути пильним щодо небезпек надприродного світу.