Казка «Хамелеон-художник, що змінює кольори по настрою»

У серці тропічного лісу, серед розкішних листя та яскравих квітів, жив маленький хамелеон на ім’я Лео. Він був особливий — його мистецтво полягало в тому, що він малював… собою. Його шкіра переливалася всіма кольорами веселки, а картини, що він творив, змінювалися залежно від його настрою. Це був справжній живий художній твір.

Одного ранку Лео прокинувся під спів пташок, але відчував себе трохи сумним.

— Гмм… сьогодні, мабуть, буде синій настрій, — прошепотів він собі.

Він сів на гілку, розгорнув полотно, зроблене з великих листків, і взяв у лапки пензлик, змочений у соку ягід.

— Малюю… — почав Лео, але раптом почув голос зверху.

— Хей, Лео! — це була папужка Флора, його найкраща подруга. — Ти знову міняєш колір? Вчора ти був зелено-жовтим, сьогодні — майже синім!

— Так, — зітхнув Лео. — Мої картини теж міняються. Дивись сам.

Він показав їй картину — на ній відразу почали розливатися відтінки, немов барви танцювали, але за хвилину перетворилися на щось зовсім інше.

— Це неймовірно! — вигукнула Флора. — Але ж ти навіть сам не знаєш, якою вона буде завтра.

— І це мене лякає, — зізнався Лео. — Хочу, щоб мої роботи були сталими, щоб хтось міг їх купити, повісити на стіну і щоразу радіти однаковим кольорам.

— Та це ж як дивитися на живу річ! — засміялася Флора. — Твоя творчість — це рух, а рух — це життя!

У той момент до них приєднався мавпеня Піко, який завжди вносив веселощі у будь-яке товариство.

— Лееео! — він голосно сіпнувся і помітив сум на обличчі хамелеона. — Чому ти такий сумний? Я ж бачив твою останню картину — вона була наче магія!

— Але ж вона постійно змінюється, — відповів Лео. — Як можна полюбити щось, що завтра зовсім інше?

Піко засміявся:

— Та це круто! Уяви, що в тебе кожен день новий шедевр. Люди просто зобов’язані полюбити це!

— Можливо ти і правий, — задумливо промовив Лео.

Минали дні, і Лео все частіше почав сміливо обіймати свою мінливість. Він вирішив влаштувати виставку на галявині лісу — і запросив усіх тварин.

Коли мешканці лісу прийшли, вони побачили, як полотна буквально дихають — то змінюючи кольори, то переливаючись веселкою відчуттів. Хтось зупинявся, щоб помилуватися теплими жовтими відтінками, хтось вражався глибоким індиговим, що ніби запрошував у мандрівку думок.

Слониха Марта промовила:

— Лео, твоє мистецтво — це живе дзеркало душі! Вони змінюються разом із тобою, а значить — живуть.

— І я хочу, щоб кожен бачив у твоїх картинах частинку себе, — додала Флора.

Лео відчув, як його серце наповнюється теплом і радістю. Він зрозумів: не потрібно боятися змін — це і є справжній творчий політ.

Раптом із кущів вискочила маленька ящірка, дуже серйозна й мудра.

— Лео, я хочу попросити тебе про одну річ, — сказала вона. — Чи можеш ти намалювати те, чого не знаєш сам?

Хамелеон усміхнувся:

— Зараз саме час дізнатись.

І він взявся за пензлик, його шкіра почала мерехтіти всіма кольорами водночас, а картина ожила так, що всі, хто дивився, відчули, ніби стоять на краю нового світу — світу без меж і правил.

Мораль: Креативність — це рух, зміна і прийняття себе у всіх настроях. Не бійся бути непередбачуваним — у цьому і є твоя унікальність.