Казка «Телефон, що постійно говорив "Залиш мене в спокої"»

У маленькому містечку, де всі любили свої гаджети, жив собі смартфон на ім’я Тонік. Він був найпопулярнішим телефоном у родині хлопчика Андрія. Щодня Андрій брав Тоніка з собою у школу, на прогулянки, навіть на вечерю — ніде не розлучався з ним.

Та з кожним днем Тонік відчував, як його батарейка не просто сідає — з нього виходив пар, ніби у старому паровозі. Дзвінки лунали безперервно, повідомлення сипалися, наче дощ, а соцмережі нагадували вечірку, яка ніколи не закінчується.

Одного разу вранці, після особливо насиченого вечора, коли Андрій не вимикав Тоніка навіть під час сну, стався дивний випадок. Телефон не увімкнувся, а замість звичного яскравого екрану з’явився чорний фон із великими білими літерами:

"Залиш мене в спокої!"

Андрій витягнув телефон із рук, помацав його і здивовано промовив:

— Тонік? Ти що, заговорив?

Екран блиснув, і раптом у динаміках пролунало голосно:

— Оце так! Нарешті ти мене почув! Скільки можна? Дзвінки, повідомлення, оновлення… Дай мені перепочити!

Андрій розгублено відкрив рот, але телефон вже почав сам закривати всі відкриті додатки.

— Чекай, чекай! Що ти робиш? — звернувся хлопчик.

— Відпочиваю! — раптом на екрані з’явився смішний котик, який гойдався на гойдалці, і голос Тоніка став веселішим: — Ось так треба: іноді треба розслабитись, а не горіти на роботі!

Андрій, спершу збентежений, почав сміятися:

— Ну гаразд, Тонік, а що тепер робити?

— Давай так, — запропонував телефон. — Я вимкну повідомлення, ти подаси мені водички — зарядки, зрозуміло? — і поставиш мене спати вчасно.

Тонік почав показувати Андрію короткі ролики з котиками, гіфки та жарти, які так розвеселили хлопчика, що той навіть забув про свої соцмережі.

Через кілька днів Андрій помітив, що тепер він частіше грається з друзями, а Тонік рідше "вередує". Вранці телефон навіть сам запропонував:

— Як щодо спільної зарядки? Постав мене на зарядку — я заряджу тебе гарним настроєм.

Одного вечора, коли Андрій збирався заснути, Тонік тихо шепнув:

— Дякую, що мене вислухав. Ти — найкращий користувач.

Андрій посміхнувся і вимкнув екран.

Відтоді телефон і хлопчик стали справжніми друзями. Андрій навчився цінувати моменти без гаджетів, а Тонік навчився розслаблятися й бути не просто інструментом, а другом, який дбає про свого власника.

Мораль: Навіть техніка заслуговує на відпочинок. Пам’ятай про баланс між роботою і відпочинком — і твоє життя стане щасливішим.