Казка «Пляшка кетчупу, яка влаштувала страйк»

На кухні, серед сотень продуктів, стояла яскрава пляшка кетчупу на ім’я Кеті. Вона була червона, блискуча і… дуже втомлена.

— Ой, знову вони хочуть, щоб я текла на ці гамбургери, картоплю фрі і навіть на салат! — бурчала Кеті, дивлячись на свою пляшку ззовні. — Я теж хочу відпочити!

Одного ранку, коли хтось схопив Кеті і стиснув пляшку, з неї… нічого не витекло.

— Що це таке? — здивувався кухар Петро, намагаючись полити кетчуп на свій гамбургер.

— Кеті, чому ти не текеш? — запитав він, але кетчуп мовчав.

— Я на страйку! — раптом пролунало з пляшки, мов голос із глибини.

— Страйк? — Петро очам не повірив. — Ти ж кетчуп, ти не можеш оголошувати страйк!

— Можу! — твердо сказала Кеті. — Втомилася бути завжди поруч із картоплею фрі, гамбургерами, піцою… Я хочу відпочити, побути сама!

На кухні почався хаос. Гамбургери, які чекали кетчупу, стали нудьгувати і навіть падати з тарілок.

— Без кетчупу я як без крила! — плакала картопля фрі.

— Ну от, тепер і я, — бурчав майонез, — теж думаю про протест.

— Стійте, хлопці, давайте без революцій! — спробував заспокоїти кухар.

Але Кеті вже була рішуча.

— Якщо не дам вам соусу, то хоч і я отримаю відпочинок! — сказала вона і… залишилась тиха.

Після кількох годин без кетчупу кухня перетворилася на справжнє поле битви: піца висихала, салати були сухі, а гамбургери сумували.

Тоді кухар Петро прийшов до Кеті з чашкою теплої води і сказав:

— Кеті, ми всі тебе поважаємо. Відпочивай, але давай домовимось: робота — це теж частина життя, а відпочинок — це нагорода. Після двох днів ти знову підеш у справу, а поки — перепочинь.

Кеті подумала і погодилася.

— Добре, Петре, угода прийнята. Але обіцяй, що даватимеш мені час на відновлення!

З того часу Кеті час від часу влаштовувала собі «страйки», але тільки тоді, коли всі були готові до маленьких кухонних катастроф.

Мораль
Кожен має право на відпочинок — навіть кетчуп. Бо відпочинок робить нас кращими у тому, що ми робимо.