Казка «Курка, що навчилась літати… задом наперед»

У невеликому селі жила-була курка на ім’я Клариса. Вона була не така, як інші кури — мріяла літати, як птахи в небі, не просто махати крилами, а саме літати!

— Я буду літати! — твердо сказала Клариса, дивлячись на безкрає блакитне небо.

Але було одне «але». Клариса вміла літати лише… задом наперед.

Вона підняла крила, розбіглася і… замахала лапами… і полетіла!

Тільки от летіла не вперед, а задом.

Першого разу вона ледве не влетіла у курячий сарай, зачепилася за коник і впала в город. Помідори злетіли у повітря, як салют, а Клариса лежала на землі, дивлячись на небо «навпаки».

— Ой, я летіла не так! — закричала вона, відтягуючи курячий хвіст, який тепер здавався їй дуже незручним.

Сусідські курчата, спостерігаючи цю картину, реготали:

— Ха-ха! Клариса літає… як задній хід у тракторі!

Але Клариса не здавалась.

— Я просто унікальна! — з гордістю сказала вона. — Ніхто так не літає, як я!

Наступного дня Клариса вирішила, що стане пілотом літака. Вона прокралася до сільського аеродрому, де місцевий пілот Петро готував свій літак.

— Петре, я хочу навчитися літати твоїм літаком! — вигукнула Клариса, підстрибуючи.

— Хм, — задумався Петро, — Курка-пілот? Ну, чому б і ні?

Він підняв Кларису на крісло і сказав:

— Отак треба тримати кермо.

Клариса схопила кермо своїм дзьобом і… натиснула на кнопки лапами.

— Ой, що це за звук? — запитала вона.

— Це сигнал тривоги! — злякався Петро.

Літак почав дзижчати, мигати лампочками і несподівано стартував.

— Тримайся! — закричав Петро, а Клариса махала крилами і дивилася назад, летячи… знову задом наперед!

Вони кружляли над полями, а Клариса відчувала себе найщасливішою куркою на світі.

Але потім літак різко приземлився, і Петро вимкнув двигун.

— Оце так польоти! — сміявся він. — Ти справжній ас, Кларисо!

Клариса була втомлена, але щаслива.

— Хто сказав, що літати треба тільки вперед? — сказала вона, посміхаючись. — Головне — не боятись бути собою!

Мораль
Не бійся бути унікальним — навіть якщо це виглядає трохи дивно. Бо саме твоя особливість робить тебе неповторним.