Казка «Краватка, що не хотіла зав’язуватись»

У величезному шафі, де жили всі речі з гардероба, була одна дуже особлива краватка. Її звали Крася. Вона була яскраво-червона з білими крапочками і мріяла не бути такою, як усі.

— От ні, — бурмотіла Крася, — я не хочу ніяких вузлів і зав’язок! Хочеться жити вільно, розправити кінчики і плавати на повітрі, як прапор!

І щоразу, коли господар намагався зав’язати Красю на шию, вона хитро вигиналася, стрибала з плеча і уникала рук, мов маленький акробат.

— Крася, ну скільки можна? — просив господар. — Ти ж краватка, твоя робота — бути зав’язаною!

— Та ні, — відказувала Крася. — А я хочу бути краваткою-свободою!

Одного разу, коли Крася втекла з шафи і залізла на шафкову полицю, до неї підійшла стара краватка на ім’я Степан.

— Що ти тут робиш? — поцікавився Степан, який був класичним темно-синім з однотонним візерунком.

— Втікаю від зав’язування, — відповіла Крася. — Я не хочу, щоб мене тримали на вузлі, я хочу літати!

Степан посміхнувся і промовив:

— Знаєш, Крася, я теж колись хотів бути вільним, але зрозумів, що свобода — це не просто бігати і ховатися. Свобода — це знати, коли ти можеш бути зав’язаним, а коли — розв’язаним.

— Як це? — здивувалась Крася.

— Уяви, — сказав Степан, — що я — це твоя підтримка, твоя сила. Коли ти зав’язана, ти тримаєш форму, і всі дивляться на тебе з повагою. А коли розв’язана — це твоя хвилинка для свободи. Свобода у виборі.

Крася задумалась. Вона ніколи не думала, що можна бути одночасно і вільною, і зав’язаною.

— Може, спробуємо? — запропонував Степан. — Я допоможу тобі знайти свій унікальний вузол — не надто тугий і не надто вільний.

Крася погодилась, і Степан акуратно зав’язав їй вузол, який не стискав, а ніби обіймав.

— Ого! — вигукнула Крася. — Це зовсім не боляче! І я все ще можу трохи погойдатися на вітрі.

— Ось бачиш, — посміхнувся Степан, — свобода буває різною. І навіть у рамках правил можна бути собою.

Відтоді Крася не боялася зав’язуватися. Вона зрозуміла, що іноді комфорт і порядок дають змогу по-справжньому розправити крила — хоч і краватці.

А господар, помітивши новий стиль Красі, частенько хвалив її:

— Ось це стиль! Краватка з характером і душею.

І всі речі в шафі теж раділи за Красю, адже вона навчилася цінувати і свободу, і порядок.

Мораль: Вільним можна бути навіть у рамках правил — головне знайти свій унікальний баланс.