Казка «Миска, що вчила кота їсти правильно»

У затишній кухні стояла стара миска з яскравими плямками фарби. Вона була горда тим, що годує найвибагливішого кота на світі — Пуша. Та проблема була в тому, що Пуш дуже любив їсти... абсолютно неакуратно.

— Ох, Пушику, — зітхала миска, — ти ж наче художник, який розмазує фарби, тільки ти розкидаєш корм по всьому підлозі!

Кіт ліниво поглянув на миску, приклав лапу до щоки і мяукнув:

— Ну, знаєш, це мій стиль! Я — не просто кіт, я творець хаосу.

Миска не здавалася:

— Давай спробуємо по-іншому! Ось моя порада: ловити корм лапкою, а не ковтати все одразу!

Пуш висунув язика і спробував. Але перша куля корму вилетіла з пащі й розлетілася на всі боки.

— Еге, спроба номер один — феєричний провал! — засміявся Пуш.

Миска підморгнула:

— Не засмучуйся, це весело! Спробуємо знову!

І так почалася весела гра. Миска підкидувала корм, кіт ловив, іноді випадало, але все частіше приземлялося прямо в рот.

— Ти як професійний спортсмен, Пуш! — підбадьорювала миска.

— Ха! Я — король безладдя, але король, що вчиться! — відповідав кіт, розмазуючи лапками ще кілька крихт.

Поступово підлога ставала все чистішою, а Пуш — вправнішим.

— Ти бачиш, — промовила миска з усмішкою, — порозуміння приходить через гумор і терпіння.

— Ага, і через багато сміху, — додав кіт, стрибнувши на підвіконня і розглядаючи свій "арт-хаус" на кухні.

І хоч іноді все ж пролітало мимо, вони обоє знали: головне — це разом і з посмішкою.

Мораль: Порозуміння приходить через гумор і терпіння. Навіть якщо ти кіт-хаос, трохи тренувань і веселощів зроблять світ чистішим і дружнішим.