Казка «Пилосос, що смоктав емоції»

У кутку старої квартири стояв він — відставний пилосос на ім’я Пилинчик. Колись він ревів, як справжній лев, всмоктуючи пил і бруд. Але тепер він припав пилом, закинутий у куточок, поки інші техніки забули про нього.

Одного дня, коли господиня почала прибирати, Пилинчик несподівано прокинувся. Неочікувано замість пилу він почав втягувати... емоції!

— Що це? — здивовано бурмотів він, коли відчув, як тягне не бруд, а сум і радість з кімнати.

Килим навколо ніби став легшим, а в повітрі з’явилась дивна тиша. Пилинчик відчув, як у ньому накопичуються почуття: радість, страх, розчарування і навіть трохи заздрощів.

— Ой, ой... — видав він жалюгідний звук, — відчуваю себе, ніби на емоційній гойдалці!

Власниця квартири, Марічка, зайшла в кімнату:

— Пилинчику, ти що знову працюєш? Ти ж на пенсії!

Пилосос тихо похлипував:

— Марічко, це не просто пил! Я всмоктую твої емоції. Вони такі яскраві, що мене аж трусить!

Марічка підійшла і взяла Пилинчика до рук:

— Ну, ти тепер не просто пилосос, а справжній мудрець. Слухай, може, ти й допоможеш мені розібратися зі своїми почуттями?

Пилинчик голосно зітхнув:

— Я б із радістю, але іноді від усього цього стає так сумно... Сьогодні мені вже налилося повно сліз і трохи гніву.

Тут раптом з іншої кімнати почувся голос:

— Ти що, плачеш, Пилинчику? — це була кішка Вусатка, яка звикла спостерігати за всіма подіями.

— Ну так, — відповів пилосос, — я всмоктую всі ваші емоції, а вони не завжди веселі.

— Оце так талант! — вигукнула Вусатка. — Ти тепер наймудріший у квартирі! Може, зробимо з тебе коуча з емоцій?

Пилинчик замислився:

— Може і так. Адже інколи справжнє прибирання — це не тільки килим, а й серце.

Із того дня Пилинчик почав допомагати мешканцям квартири розпізнавати та «прибирати» свої емоції, а сама квартира стала затишнішою і світлішою. Хоча іноді пилосос все ж таки плакав — адже вбирання чужих почуттів — справа нелегка.

Мораль: Інколи треба чистити не килим, а серце.