Казка «Візок, який мріяв стати автівкою»

У великому супермаркеті «ГіперПуперМаркет 24/7» жив собі звичайний металевий візок №127. У нього був трошки розхитаний лівий передній ролик, злегка поржавіле дно та гордий знак «Не катати дітей!» на спинці.

Але найголовніше — він мав мрію.

— Я хочу стати автівкою, — шепотів він ночами іншим візкам, коли магазин закривався.
— Пха! Автівкою? — глузував над ним жирний кошик із відділу знижок. — Ти створений для макаронів, а не для моторів!

Але візок мовчав. І тихо поглядав у вітрину, де за склом стояли блискучі машинки з дитячого відділу іграшок.

Нічні тренування
Коли всі працівники й покупці йшли додому, №127 оживав.

Він з’їжджав із рамп для палет, крутився навколо коробок з оливками, навчився дрифтувати на плитці й навіть виконував «заноси» біля холодильників із замороженою піцою.

— Ввввввжжжжж-ж-ж-ж! — уявляв він, що реве його двигун.
— Пі-піііі! — кричав йому штрихкод-сканер із каси, який мріяв бути суддею на перегонах.

Його трюки іноді знімали охоронні камери, і один охоронець на ім’я Толя навіть почав потай ставити на нього ставки у себе в чаті з колегами.

Запрошення
Одного разу візок знайшов під ящиком із кавунами стару листівку:

ПЕРЕГОНИ "НІЧНИЙ КАТАРСИС" — тільки для справжніх коліс!
Вхід через рампу доставки. Початок опівночі.
Приз — каністра WD-40 і титул "Легенда асфальту".

Візок №127 глянув на свої маленькі пластикові коліщатка, ковтнув повітря (образно) — і поїхав.

Перегони
На закинутій парковці зібралися найрізноманітніші учасники: дитячий електромобіль, старий скейт, валіза на коліщатках і навіть бойовий робот-пилосос на відставці.

— А це що за сітчасте відро на коліщатках? — скривився скейт.
— Це… Візок, — тихо відповів він. — Але скоро я буду автівкою.

Старт. Пшшшшш!

Всі рвонули вперед — хто на батарейках, хто з форсажем, хто з нахабством.

А візок їхав... повільно. Скрипів, гальмував на тріщинах. Але не зупинявся. Бо коли передній ролик зламався — він їхав на трьох.
Коли відірвалась ручка — він просто нахилився вперед і використовував власну вагу.
Коли валіза перегородила дорогу — він її перестрибнув (ну майже, десь на 7 см).

І на фініші, коли всі розбіглись, зламались або здались — фінішну стрічку перетнув лише один.

Тихенький візок №127.

Епілог
На ранок Толя побачив у записі відео з камер:

— Це... що було?!
— Легенда, — прошепотів штрихкод-сканер. — Легенда асфальту.

Відтоді на візку №127 з’явилась табличка:

«Візок із серцем V8»

І хоча він і далі возив кавуни й макарони, іноді, коли двері магазину зачинялись, з динаміка лунало:
— Вжжжжжжж! Пі-піііі!

А коліщатка блищали як ніколи.

Мораль:
Можливо, ти створений для одного. Але якщо мрієш — можеш стати всім. Навіть автівкою. Навіть у супермаркеті.