Казка «Кава, яка втомилась бути кавою»

У темному куточку кухонної шафки, десь між склянкою з родзинками і півпачкою гречки, жило маленьке кавове зернятко на ім’я Жо. Він був міцний, ароматний, гордий... але втомлений.

— Ну скільки можна будити цих людей? — буркотів Жо щоранку, коли чергова порція кави вирушала на смерть у киплячій воді. — Жодного дякую, тільки "давай ще один шот"!

Одного вечора, коли господиня кухні відкрила шафку за ромашкою, Жо завмер. Там, поруч із лимонною м'ятою, лежали тендітні сухі квіточки ромашки, які виглядали так... спокійно. Як літній вечір, як гойдалка під деревом, як бабусин голос.

— Це воно, — прошепотів Жо. — Я хочу бути ромашковим чаєм. Я хочу шепотіти, а не кричати. Хочу, щоб мене пили перед сном, а не на іспиті з термодинаміки!

План дій був божевільний, але простий.
Наступного ранку Жо перекотився з полички кави до коробочки з чаєм. Ніхто нічого не помітив.
Коли господиня зробила собі чашечку ромашки — Жо вже був там.

— Ха-ха! Тепер я частина спокійного вечора! — прошепотів він… точніше, хотів прошепотіти.

Але замість шепоту з чашки вирвалося:

— ПІДЙОМ, СВІТ НЕ ЧЕКАТИМЕ! НАВІТЬ ЧАЙ МОЖЕ БУТИ ПРОДУКТИВНИМ!!

Господиня сіпнулася, чай бризнув на підлогу.

— Що за… ромашка на енергетиках?!

Жо нервово хіхікнув. Він намагався розслабити себе. Він навіть подумки уявив поле квітів… але голос трясся, як кава у чашці студента перед екзаменом.

Жо почав вправи зі спокою.

— Вдих… видих… я квітка, я не кава, я не кава…

Та навіть у власному уявному полі, він біг, а не прогулювався. Ромашки від нього зів’яли.

Наступного дня він звернувся до ромашки Рути — найспокійнішої серед чаїв.

— Руто, я хочу бути таким, як ти. Як ти це робиш?

Рута м’яко зітхнула:

— Жо, я не намагаюсь бути спокійною. Я така є. А ти — як струмок з адреналіну. Це не погано. Просто ти інший.

Жо подумав. Дуже серйозно подумав, але, звісно, не більше ніж на три секунди — бо потім уже вибухнув ідеєю:

— А якщо я створю чай… З КАВОЮ?! «Кавашковий ф’южн»! Спокій на тремтячих ногах! Відпочинок у стані бадьорості! Аромат розслаблення з нотками ПАНІКИ!

Рута кліпнула кількома пелюстками:

— Це… звучить жахливо. Але по-своєму геніально.

Так народився новий напій — «Жо-Фіо»
Половина чашки — спокій. Інша — боротьба за виживання.

Це був ідеальний чай для людей, які не вміють відпочивати, але хочуть прикинутись, що вміють.

Жо став зіркою серед айтішників, студентів і хіпстерських баристів. Його рецепти передавалися шепотом і в TikTok.

Іноді Жо сідав поруч із Рутою, дивився на її тихе розгойдування у чашці й казав:

— А знаєш, я досі не навчився шепотіти.

— І не треба, — усміхалася Рута. — Світ і так повен тиші. Ти — той, хто будить.

Мораль
Бути собою — іноді дратує інших. Але це набагато краще, ніж заснути назавжди.