Казка «Гарбуз, що хотів стати каретою»

На краю зеленого городу, де щодня сонце пестило листочки й дарувало ласкавий теплий промінь, ріс яскраво-помаранчевий Гарбузик. Він був величезний і круглий, з гладкою шкіркою, що блищала на сонці, мов золото.

Але головне — у Гарбузика було велике бажання.

— Я хочу бути не просто гарбузом, — зітхав він, дивлячись у блакитне небо, — я хочу стати справжньою казковою каретою! Уявляєте, як це — катати принцесу на бал, мати гарних коней і блискучі колеса?

Навколо нього росли інші овочі: хитра Морквинка, яка завжди сміялась і підбурювала, мудра Капуста, що час від часу бурмотіла свої поради, і старий Картопля, який усе бачив і всім мудро кивнув.

— Гарбузику, ти знову про свої казкові мрії? — підсміювалася Морквинка, притрушуючи листочки пилком. — Ти ж звичайний гарбуз! Мріяв би про щось реальне!

— Та ні! — гордо відповідав Гарбузик. — Я відчуваю, що всередині мене приховано щось більше. Я — особливий!

Початок пригод
Одного ранку фермер прийшов збирати овочі на ринок. Гарбузик трохи відкотився вбік, щоб не бути поміченим. Йому захотілося вибратися з городу і подивитися світ.

— Ого, який гарний кошик! — подумав він. — Може, мене туди покладуть і повезуть до палацу?

В той самий час із-за кущів вискочила Коза — весела, трохи бешкетна, з добрим серцем.

— Га-га! Що ти тут робиш, великий гарбузе? — засміялася вона. — Мрієш стати каретою? Ха! Ти навіть не кінь!

— Ну, — засмутився Гарбузик, — але хочеться ж мріяти...

— Якщо так, то допоможи нам на фермі! — запропонувала Коза. — У нас проблеми: качки загубилися, курчата розбіглися, а свиня Ліза боїться темряви.

Гарбузик поглянув на неї розгублено, але потім загорівся вогником рішучості.

— Добре! Я допоможу!

Перші виклики
Гарбузик покотився на ставок, де качки метушилися, квакаючи з тривогою.

— Ой, ми не можемо знайти дорогу назад! — крякали качки.

Гарбузик уважно оглянув місцевість і запропонував:

— Я підкажу вам дорогу, йдіть за мною!

Він розгорнув великі листя як навігатор, і качки радісно попливли назад до ставка.

— Ти справжній герой! — крякнули вони на прощання.

Курчатка та вечірні страхи
Потім Гарбузик помітив, що курчата бігають у всі сторони, розгублені і налякані.

— Курчатка, не бійтеся! — голосно промовив він. — Сідайте в кошик, я вас підтримаю.

Вони зібралися разом, а Гарбузик ніжно погойдував кошик.

— Ти — наша мама-гарбуз! — сміялися курчата.

Незабаром наступала темрява, і Ліза-свинка вже почала хникати.

— Темно... Я боюся сама, — прошепотіла вона.

Гарбузик почав розповідати їй казки про світлі дні та яскраві зірки.

— З тобою не страшно, — посміхнулася Ліза, пригортаючись до нього.

Вечірка під зорями
Коли сонце сідало, на фермі почалося справжнє свято — тварини танцювали, співали, веселилися.

Гарбузик теж танцював, відчуваючи себе не просто овочем, а частиною чогось більшого.

— Я не став каретою, — прошепотів він, — але став другом. І це — набагато краще.

Навколо зашуміли листя, а Морквинка сміялася:

— Ну, тепер ти точно герой нашого городу!

Мораль
Не завжди мрії збуваються так, як ми хочемо, але справжня цінність — у дружбі, допомозі і прийнятті себе.