Казка «Голуб, який доставляв меми»

У великому місті, де вулиці були засипані папером, а люди сумно сиділи зі своїми смартфонами, сталося страшне: інтернет зник! Ні TikTok, ні YouTube, ні навіть улюблений котик у чаті. Люди були в розпачі — як же тепер жити?

— Без інтернету — ніби без повітря! — бурмотіла бабуся Маруся, дивлячись у порожній екран телефону.
— А я що тепер дивитимусь? — розгублено запитував хлопчик Петрик, спостерігаючи, як мама сердито зітхає.

Місто погрузло в тиші й сумі.

Та в цей самий момент, над дахами, промайнув один дуже незвичайний голуб. Його звали Мемчик — і він не просто голуб, а голуб-мемоносець.

— Щось світ збожеволів, — подумав Мемчик, махаючи крилами. — Якщо інтернету нема — треба шукати спосіб, як повернути сміх.

Він затягнув свій маленький рюкзачок, повний клаптиків паперу, на кожному з яких були намальовані найсмішніші меми: качки з капелюхами, коти у шкарпетках, поні з величезними очима і написами «Коли забув домашку, але не втрачаєш обличчя».

Перший рейс — парк
Мемчик приземлився на лавці в парку, де сиділа розгублена бабуся.

— Добридень, бабусю, — щебетав голуб. — Хочете смішну картинку? Це мем, зроблений власноруч, для вас!

Бабуся взяла клаптик паперу й почала читати:

"Коли настрій, як Wi-Fi — постійно відпадає"

Вона розреготалася так голосно, що навіть сусідський пес почав підспівувати.

— Такий жарт! — підморгнув Мемчик. — Тепер у вас буде інтернет у серці.

Мем-пошта по всьому місту
З кожним днем Мемчик ставав усе більш знаменитим. Він носив меми:

- до школярів, які нудьгували без онлайн-ігор;

- до офісних працівників, які сумували за кофебрейками у чатах;

- до бабусь і дідусів, які просто хотіли посміятися.

Усі почали обмінюватися цими листівками, радіти дрібницям і навіть вигадувати власні меми.

— Я малюю кота, що стрибає на клавіатуру, — радів малий Сашко. — Це ж я під час уроків!

— А я зробила мем про тата, який спить під час Zoom-зв’язку, — додала Ліза, — сміх крізь сльози!

Величезна несподіванка
Одного дня, Мемчик отримав листа від мерії.

— Ваші меми настільки популярні, що мер хоче провести «Фестиваль сміху»! — зачитав він із листа.

Усі були в захваті — і Мемчик став почесним гостем.

— Як же я радий, що мій паперовий інтернет приносить людям радість! — сказав він на сцені, махаючи крильцями.

Кінець?
Ні, це тільки початок!

Бо саме завдяки Мемчику люди зрозуміли:
радості не потрібен Wi-Fi — достатньо трохи фантазії, теплого слова і усмішки поруч.

Мораль
Радість не потребує Wi-Fi, достатньо голуба з фантазією.